«Криза особистості» — Identity Crisis — одна з тих серій Star Trek: The Next Generation, які починаються як цілком стандартне розслідування Зоряного флоту, а потім непомітно перетворюються на боді-хорор.

Спочатку все майже буденно.

П’ять років тому Джорді Ла Форж служив на USS Victory. Разом із чотирма іншими офіцерами він висадився на Тарканнен III, щоб з’ясувати долю невеликої федеративної дослідницької групи.

Сорок дев’ять людей зникли.

Без бою.

Без тіл.

Без сигналу лиха.

Без зрозумілої причини.

Пошукова команда нічого не знайшла й повернулася до нормального життя.

Минуло п’ять років.

І тепер самі учасники тієї експедиції починають робити щось дуже дивне.

Вони залишають родини.

Порушують накази.

Крадуть шатли.

І летять назад на Тарканнен III.

Після цього теж зникають.

Двоє вже про ... Читати далі »

«Жахи ночі» — Night Terrors — одна з найбільш атмосферних і психологічно тривожних серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation.

Тут майже немає традиційного ворога.

Ніхто не атакує Enterprise.

Немає клінгонської змови.

Немає ромуланських шпигунів.

Немає Борґ.

Немає Q.

Навіть загадкові істоти, з якими зрештою встановить контакт Діана Трой, не хочуть знищити людей.

Навпаки.

Вони самі потрапили в пастку.

А справжній ворог серії значно страшніший.

Виснаження.

Спочатку команда трохи дратівлива.

Потім люди сваряться.

Починають забувати прості речі.

З’являється параноя.

Галюцинації.

Ворф бачить образи власної смерті.

Беверлі Крашер входить до моргу — і їй здається, що десятки трупів раптом сідають навколо неї.

Райкер відчуває, що в порожній каюті хтось ховаєть ... Читати далі »

«Дитя Галактики» — Galaxy’s Child — дуже дивна серія четвертого сезону Star Trek: The Next Generation.

І дивна вона не через велетенську космічну істоту.

Не через те, що Enterprise випадково вбиває вагітну форму життя.

Не через те, що докторка Крашер буквально проводить пологи у відкритому космосі за допомогою фазерів.

І навіть не через новонароджену істоту розміром із зореліт, яка після народження вирішує, що Enterprise — її мама, присмоктується до корпусу й починає пити енергію з реактора.

Усе це для Star Trek майже нормально.

Найдивніша частина серії — Джорді Ла Форж.

Точніше, його зустріч зі справжньою докторкою Лією Брамс.

Тому що «Galaxy’s Child» одночасно є чудовою науково-фантастичною історією про відповідальність за випадково знищене життя — і дуже незручною романтичною історією про чоловіка, який познайомився з комп&rs ... Читати далі »

Є серії Star Trek, у яких перший контакт — це майже формальність.

Корабель прилітає.

На екрані з’являється нова раса.

Пікар каже щось дипломатичне.

Прибульці відповідають.

Через кілька хвилин усі вже сперечаються про торговельний договір, просторову аномалію або древню зброю, яка ось-ось знищить планету.

А є «Перший контакт» (First Contact).

Серія, яка нарешті ставить дуже просте запитання:

а що насправді означає для цілої цивілізації момент, коли вона вперше отримує беззаперечний доказ, що не самотня у Всесвіті?

Не для капітана Enterprise.

Не для Федерації.

Не для нас, глядачів, які вже бачили вулканців, клінгонів, ромуланців, Борґ, Q і приблизно сімдесят різновидів людей із дивним чолом.

А для тих, хто до сьогодні вважав себе єдиним розумним видом у космосі.

Що відбудеться з їхньою релігією?

Полі ... Читати далі »

«Ключі» (Clues) — одна з тих серій Star Trek: The Next Generation, які дуже легко недооцінити, якщо описати сюжет одним реченням.

Enterprise потрапляє в дивну космічну аномалію.

Весь екіпаж, окрім Дейти, непритомніє.

Через тридцять секунд усі прокидаються.

Дейта каже:

нічого страшного.

Минуло лише пів хвилини.

Можна летіти далі.

Приблизно через десять хвилин Пікар починає розуміти:

Дейта бреше.

Не помиляється.

Не несправний.

Не отримав неправильні дані.

Свідомо приховує інформацію.

Маніпулює комп’ютерними записами.

Підмінює дані зонду.

Не відповідає на прямі накази капітана.

І, можливо, саме він знає, що насправді сталося з екіпажем протягом приблизно доби, якої ніхто не пам’ятає.

Для будь-якої іншої людини на борту така поведінка була б серйозною проблемою.

Тринадцята серія четвертого сезону Star Trek: The Next Generation — «Як диявол» (Devil’s Due) — після похмурої, психологічно важкої «Травми» робить майже різкий розворот.

Минулого разу ми говорили про ветеранів війни, ненависть, посттравматичні рани, сотні загиблих і крихкість миру.

Тепер?

На планету прилітає дияволиця.

Вимагає все населення в рабство.

Оголошує Enterprise своєю власністю.

Фліртує з Пікаром.

Перетворюється на клінгонського демона, щоб налякати Ворфа.

Телепортує капітана прямо з ліжка.

А завершується все фактично судовим засіданням, де Дейта сидить у ролі арбітра й змушений нагадувати:

навіть диявол повинен дотримуватися процедур.

Це абсолютно інший тип Star Trek.

Значно легший.

Більш театральний.

Місцями майже комедійний.

Дуже близький за духом до класичного серіал ... Читати далі »

«Травма» — The Wounded — одна з тих серій Star Trek: The Next Generation, які спочатку здаються політичною історією про божевільного капітана, що порушив мирний договір, а потім повільно й дуже неприємно пояснюють:

ні.

Проблема значно складніша.

Тут немає одного божевільного.

Є війна, яка офіційно закінчилася.

Є люди, які повернулися з неї.

Є люди, які втратили родини.

Є люди, які вбивали.

Є колишні вороги, з якими тепер потрібно сидіти за одним столом і говорити про мир.

Є політики, які приховують частину правди.

Є військові, які знають, що політики приховують частину правди.

І є Жан-Люк Пікар, який отримує майже неможливе завдання:

зупинити людину, котра, можливо, має рацію, тому що її спосіб бути правою здатний почати нову війну.

Саме цей парадокс робить «The Wounded» такою сильною.

Капітан Бенджамін ... Читати далі »

«День Дейти» (Data’s Day) — одна з найтепліших і водночас найрозумніших серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation. На перший погляд тут відбувається значно менше, ніж у багатьох сусідніх епізодах.

Ніхто не асимільовує Пікара.

Всесвіт не стискається навколо Беверлі Крашер.

Ворф не рубає бат’летом кандидата в канцлери.

Райкер не прокидається через шістнадцять років.

Веслі не намагається врятувати пораненого капітана посеред пустелі.

Головна подія дня?

Весілля Майлза О’Браєна та Кіко Ішікави.

Принаймні саме так думає Дейта.

Бо паралельно Enterprise перевозить вулканську посолку Т’Пел до Нейтральної зони, де має відбутися надзвичайно делікатна зустріч із ромуланцями. До кінця дня дипломатична місія перетвориться на операцію ромуланської розвідки, посолка «загине» в транспортері, а потім з’ясується, що загибель була інсценована ... Читати далі »

Десята серія четвертого сезону Star Trek: The Next Generation — «Втрата» (The Loss) — належить до тих епізодів, які набагато цікавіші своєю ідеєю, ніж зовнішньою пригодою.

Enterprise потрапляє в поле дивних двовимірних істот.

Корабель втрачає можливість керувати власним рухом.

Двигуни працюють, сенсори справні, але зореліт повільно й невідворотно тягне невідома сила.

Попереду — фрагмент космічної струни з гравітаційними характеристиками, достатніми, щоб знищити Enterprise.

Звучить як цілком повноцінна науково-фантастична катастрофа.

Але майже одразу стає зрозуміло:

це лише зовнішній сюжет.

Справжня катастрофа відбувається всередині Діани Трой.

Вона раптово перестає відчувати емоції інших людей.

Для звичайної людини це звучить приблизно як:

«Тепер ти така сама, як майже всі навколо».

Для Трой — це втрата одн ... Читати далі »

«Останнє завдання» (Final Mission) — дуже незвичайна серія четвертого сезону Star Trek: The Next Generation. Формально перед нами класична пригода на виживання: шатл розбивається на розпеченому безлюдному супутнику, води немає, зв’язок не працює, капітан важко поранений, а в печері ховається невідома захисна система, яка категорично не схвалює людей із фазерами.

Але насправді це зовсім інша історія.

Це випускний іспит Веслі Крашера.

Не той, який проводять в Академії Зоряного флоту.

Не тест із фізики.

Не навігаційна симуляція.

Не чергова ситуація, де Веслі випадково бачить формулу, яку не помітили десятки дорослих інженерів.

Його справжній іспит набагато простіший і набагато страшніший:

поруч помирає Жан-Люк Пікар.

Допомоги немає.

Дорослого, який міг би взяти командування, більше немає.

І тепер саме Веслі мусить вирішити, що робити.