Є одна дуже проста річ, на яку Вільям Райкер звик покладатися.

На себе.

Не на корабель.

Не на фазер.

Не навіть на Пікара.

А на власну голову.

Райкер може опинитися:

у перестрілці;

в дипломатичній кризі;

на чужій планеті;

в полоні;

перед ромуланцями;

перед Борґом;

у ситуації, де половина екіпажу не знає, що робити.

І все одно залишиться Райкером.

Він упевнений у собі.

Майже демонстративно.

Це частина його характеру.

Він знає:

хто він.

Що відбувається.

Що реально.

Що ні.

А потім приходить «Frame of Mind»

і забирає в нього саме це.

Не корабель.

Не звання.

Не пам’ять повністю.

А довіру до власного сприйняття реальності.

І це виявляється значно страшнішим.

«Стан психіки» — один із найбільш психологіч ... Читати далі »