«Криза особистості» — Identity Crisis — одна з тих серій Star Trek: The Next Generation, які починаються як цілком стандартне розслідування Зоряного флоту, а потім непомітно перетворюються на боді-хорор.

Спочатку все майже буденно.

П’ять років тому Джорді Ла Форж служив на USS Victory. Разом із чотирма іншими офіцерами він висадився на Тарканнен III, щоб з’ясувати долю невеликої федеративної дослідницької групи.

Сорок дев’ять людей зникли.

Без бою.

Без тіл.

Без сигналу лиха.

Без зрозумілої причини.

Пошукова команда нічого не знайшла й повернулася до нормального життя.

Минуло п’ять років.

І тепер самі учасники тієї експедиції починають робити щось дуже дивне.

Вони залишають родини.

Порушують накази.

Крадуть шатли.

І летять назад на Тарканнен III.

Після цього теж зникають.

Двоє вже пропали.

Третій летить туди просто зараз.

З п’ятьох членів старої групи залишаються лише двоє:

Сюзанна Лейтен.

І Джорді Ла Форж.

Далі стає значно гірше.

Лейтен починає змінюватися фізично.

Її шкіра світиться.

Кров перебудовується.

ДНК переписується.

Виникає непереборне бажання повернутися на планету.

Беверлі Крашер виявляє в її організмі паразитичний механізм, який фактично перетворює людину на зовсім інший біологічний вид.

Лейтен удається врятувати.

Джорді здається здоровим.

Звичайно ж, це означає, що саме Джорді наступним прокинеться посеред ночі, зніме VISOR, почне світитися в ультрафіолеті, змінить тіло, викраде шатл і втече до інших істот, якими колись були його товариші.

«Identity Crisis» — 18-та серія четвертого сезону. Її вперше показали 25 березня 1991 року; телесценарій написав Бреннан Брага за історією Тімоті де Гааса, режисером став Вінріх Кольбе. (tng.trekcore.com)

І хоча наукове пояснення тут далеко не бездоганне, атмосферно серія працює дуже добре.

Бо її справжнє питання не:

«Що за паразит заражає людей?»

А:

«Що залишається від тебе, коли власне тіло починає вирішувати, ким ти маєш бути?»

П’ять років тому

Епізод починається із запису старої експедиції.

І вже це хороший хід.

Ми бачимо Джорді ще до Enterprise.

Молодшого.

У старій формі.

З попередньою моделлю VISOR.

Він служить на USS Victory.

Командує наземною групою лейтенантка Сюзанна Лейтен.

Вони прибули на Тарканнен III після загадкового зникнення 49 людей із федеративного аванпосту. Ніяких очевидних слідів боротьби команда не знаходить; саме цей нерозв’язаний інцидент стає центром таємниці, яка повертається через п’ять років. (warpspeedtononsense.blogspot.com)

Є розірвана форма.

Сліди.

Дивні відбитки.

І практично все.

Нікого не знайшли.

Справу закрили.

Життя продовжилося.

Саме це робить повернення проблеми таким ефективним.

Не древнє прокляття, яке екіпаж випадково відкрив сьогодні.

Щось уже сидить усередині Джорді п’ять років.

Він працював.

Рятував Enterprise.

Закохувався в голограми.

Ремонтував варп-двигун.

Сварився з Лією Брамс.

Жив цілком нормальним життям.

І весь цей час у його тілі був запущений процес, про який він нічого не знав.

Якщо вам потрібен базовий принцип боді-хорору — ось він.

Ваше тіло може належати вам менше, ніж ви думаєте.

Сюзанна Лейтен приходить із дуже поганими новинами

У теперішньому часі Лейтен прибуває на Enterprise.

Вона й Джорді явно давно знайомі.

Не романтично.

Скоріше як старші та молодші брат і сестра.

Сюзанна навіть колись давала йому поради щодо жінок.

Судячи з романтичної статистики Джорді, можливо, варто було попросити повернути гроші.

Але між ними є справжня теплота.

І саме завдяки цьому її тривога сприймається серйозно.

Вона показує Пікару старі записи й пояснює:

троє інших учасників тієї самої п’ятирічної експедиції поводяться ненормально.

Бревелл.

Мендес.

Гікман.

Двоє вже зникли.

Гікман викрав шатл і летить до Тарканнена III.

Збіг?

Практично неможливо.

Усі п’ятеро свого часу були в одному місці.

Тепер усіх тягне назад.

Enterprise змінює курс.

І Джорді ще не знає, що він теж уже частина цієї закономірності.

Гікмана не встигають урятувати

Enterprise наздоганяє його шатл буквально біля планети.

Пікар наказує встановити зв’язок.

Відповіді немає.

Гікман продовжує зниження.

Шатл входить в атмосферу під неправильним кутом.

Корпус починає руйнуватися.

До повного знищення — секунди.

Enterprise намагається наблизитися.

Надто далеко для транспортера.

Надто далеко для трактора.

Шатл розпадається.

Гікман гине.

Це важливий момент.

Не просто тому, що один зі старих товаришів Джорді мертвий.

Ми бачимо силу потягу.

Людина готова летіти на планету, навіть якщо це означає смерть.

Вона не розраховує маршрут.

Не турбується про посадку.

Не реагує на Enterprise.

Є лише:

туди.

Саме такий імператив незабаром відчує Лейтен.

Потім Джорді.

На поверхні історія повторюється

Наземна група знаходить викрадені раніше шатли.

Покинуті.

Розірвані форми Зоряного флоту.

Але людей немає.

Це практично точна копія того, що п’ять років тому вони побачили після зникнення колоністів.

Тобто відбувається не просто повернення людей на планету.

Після прибуття вони роблять щось, що змушує їх позбутися одягу.

А потім зникають.

Лейтен стає дедалі тривожнішою.

Вона пам’ятає першу експедицію.

Знає:

тепер вони буквально стоять у тій самій точці, де почалася історія.

І потім з її тілом починається щось не так.

Перша трансформація

На шкірі Лейтен з’являються дивні плями.

Вона почувається незвично.

Беверлі проводить аналіз.

Спочатку результати просто дивні.

Потім страшні.

Її кров змінюється.

Клітинна структура поводиться ненормально.

Генетичний матеріал перестає відповідати людській нормі.

І це відбувається дуже швидко.

Лейтен також починає відчувати нав’язливий потяг:

повернутися на Тарканнен III.

Не «я хочу».

Не сентиментальну ностальгію.

Біологічний наказ.

Тіло буквально створює поведінку, яка необхідна для завершення трансформації.

І тут серія робить дуже хорошу річ:

Лейтен усвідомлює, що з нею відбувається.

Вона ще Сюзанна.

Ще може говорити.

Ще розуміє людей навколо.

Але всередині вже є щось, що хоче іншого.

Це значно страшніше, ніж миттєве перетворення на монстра.

Беверлі знаходить паразита

Крашер знову отримує одну з ключових ролей сезону.

Вона аналізує Лейтен і знаходить причину.

Паразит.

Але навіть слово «паразит» не повністю передає масштаб.

Це не істота, яка просто живе в організмі.

Вона перебудовує господаря.

Переписує його генетику.

Запускає фізіологічні зміни.

Змінює поведінкові імпульси.

Кінцева мета:

перетворити господаря на представника місцевого виду.

За синопсисами епізоду, Крашер зрештою видаляє паразитичний організм із Лейтен і зупиняє процес, що дає екіпажу перший реальний доказ того, як зниклі люди перетворилися на мешканців планети. (explaining-errors-in-star-trek.fandom.com)

Це дуже дивна біологічна репродуктивна стратегія.

Фактично місцеві істоти не народжують нових представників традиційним способом.

Вони беруть інші гуманоїдні організми —

і переписують їх.

Людина як сировина

Оце одна з найстрашніших ідей епізоду.

Зазвичай паразит використовує господаря.

Харчується.

Відкладає яйця.

Маніпулює.

Тут господар не просто контейнер.

Він стає кінцевим продуктом.

Ваше:

обличчя,

шкіра,

очі,

пальці,

метаболізм,

мозок

поступово замінюються.

При цьому немає класичного «монстра всередині», якого можна витягнути й повернути все назад одним рухом.

Паразит запускає процес.

Сам організм стає машиною трансформації.

У певний момент питання вже не:

«Чи заражений Джорді?»

А:

«Скільки Джорді ще залишилося?»

Лейтен рятують

Беверлі знаходить спосіб зупинити перетворення.

Поступово Сюзанна повертається до норми.

Хороша новина.

Друга:

Джорді перевіряють.

І нічого не знаходять.

Ні паразита.

Ні змін крові.

Ні симптомів.

Він здоровий.

Так принаймні здається.

І саме це створює дуже правильну фальшиву безпеку.

Ми як глядачі вже знаємо:

серія називається «Identity Crisis».

І головний персонаж на афіші — не Лейтен.

Джорді ще не закінчив.

Джорді починає розслідувати запис

Він повертається до старої експедиції.

На плівці щось не сходиться.

Серед кадрів є дивне затемнення.

Ледь помітна тінь.

Щось рухається в периферії.

Джорді вирішує реконструювати старий запис на голодеку.

І це, мабуть, найцікавіша технічна сцена серії.

Замість того щоб просто «покращити картинку» магічною кнопкою, він фактично відтворює простір у трьох вимірах.

Голодек реконструює:

розташування учасників;

освітлення;

камеру;

геометрію приміщення;

тіні.

Джорді входить усередину старого моменту.

П’ять років тому.

Бачить самого себе.

Сюзанну.

Інших членів групи.

Потім починає рухати джерело світла.

Як детектив на місці злочину.

Ось це дуже хороший Star Trek.

Технологія не просто чарівно говорить відповідь.

Людина використовує її як інструмент мислення.

Тінь, якої не повинно бути

Джорді розуміє:

на записі є тінь.

А об’єкта, який мав її створити, немає.

Отже, істота була присутня.

Просто вони її не бачили.

Тепер питання:

як?

І тут виникає ключова біологічна властивість тарканненського виду.

Маскування.

Їхнє тіло може практично зливатися з навколишнім середовищем.

Не клінгонський cloaking device.

Біологічний камуфляж.

У звичайному світлі вони майже невидимі.

Саме тому перша команда не знайшла 49 колоністів.

Можливо, вони були буквально поруч.

Вже перетворені.

Дивилися.

А пошуковці проходили повз.

Можна навіть припустити:

саме тоді вони заразили нову групу.

Це робить старий запис значно моторошнішим

На початку ми дивимося на нього як на архів.

П’ять офіцерів.

Порожня база.

Потім дізнаємося:

вони не були самі.

Десь у кадрі стояла істота.

Можливо, колишня людина.

Вона просто не відбивала достатньо видимого світла.

А тепер Джорді буквально сидить на голодеку й реконструює момент власного зараження.

І не знає, що процес уже починається.

Руки Джорді починають тремтіти

Спершу дрібниця.

Він працює.

Рука здригається.

Потім іще.

Джорді на секунду дивиться.

І продовжує.

Це один із моментів, де можна справедливо запитати:

чому він не біжить до Беверлі?

Його подруга щойно мало не перетворилася на інший вид.

Він член тієї самої групи.

Тепер має неврологічний симптом.

Можливо, варто сказати лікарці.

Але люди дуже часто так поводяться.

Особливо компетентні.

«Я втомився».

«Просто м’яз».

«Зараз закінчу».

«Потім перевірю».

Поки симптом не стане надто очевидним.

У випадку Джорді «надто очевидним» виявляється приблизно момент, коли він уже світиться й не дуже хоче залишатися людиною.

VISOR створює окрему проблему

Трансформація Джорді цікава ще й тому, що його сприйняття світу завжди було нетиповим.

VISOR дозволяє бачити частини електромагнітного спектра, недоступні людському оку.

Тобто Джорді вже багато років живе у світі, який для інших виглядає інакше.

А тарканненські істоти використовують саме спектральне маскування.

Це робить його дуже природним персонажем для цієї історії.

Його ідентичність і без паразита частково побудована навколо питання:

що означає бачити й відчувати світ не так, як інші люди?

Тепер його тіло переводить це питання на абсолютно інший рівень.

Джорді починає світитися

Під час зміни його шкіра реагує на ультрафіолет.

Поступово змінюється пігментація.

Фізична структура.

Очі.

Пальці.

М’язи.

Він уже не просто хворий.

Стає іншим видом.

І наймоторошніше:

разом із фізіологією змінюються бажання.

Він вимикає світло.

Знімає VISOR.

Хоче темряви.

Хоче планету.

Хоче інших таких самих.

Це не Джорді, який свідомо вирішив:

«Людство набридло».

Його нервова система переписує саму систему винагород.

Те, що ще вчора було страшним, сьогодні відчувається правильним.

Оце справжня криза особистості.

Де закінчується хвороба і починається нова особистість?

Дуже цікаве питання.

Уявімо, що трансформація завершена.

Джорді живе на планеті.

Не хоче повертатися.

Спілкується з новим видом.

Його людське тіло зникло.

Наскільки він ще Джорді?

Якщо спогади залишаються частково?

Якщо характер змінено?

Якщо його бажання тепер інші?

Чи має Enterprise право «лікувати» його, якщо нова версія каже:

я не хочу назад?

Серіал не заходить настільки далеко.

Тому що зміна однозначно подається як паразитарне поневолення.

Але філософське питання там є.

І воно дуже Star Trek.

Особистість — це тіло?

Пам’ять?

Безперервність свідомості?

Власний вибір?

А якщо сам механізм вибору біологічно переписаний?

Джорді тікає

Далі вже практично класичний монстр-муві.

Тільки монстр — один із наших героїв.

Джорді зникає з Enterprise.

Використовує транспорт.

Повертається на Тарканнен III.

Його знаходити майже неможливо.

Камуфляж працює.

І тепер стає зрозуміло, що сталося з іншими.

Бревелл.

Мендес.

Колоністи.

Вони не загинули.

Не викрадені.

Не телепортувалися.

Вони все ще тут.

Просто вже не люди.

Це набагато моторошніше.

Зникнення сорока дев’яти людей нарешті отримує відповідь

П’ять років тому всі думали:

можливо, евакуація.

Напад.

Катастрофа.

Тепер відповідь:

вони були перетворені.

Потім стали біологічним механізмом для поширення виду на наступних відвідувачів.

Своєрідний цикл.

Група А стає місцевими істотами.

Приходить група B розслідувати зникнення А.

Група B заражається.

Через роки повертається.

Стає частиною популяції.

Наступна група...

Якби Enterprise не розірвав цикл, Тарканнен III міг би перетворитися на дуже ефективну пастку для дослідників.

Зникають люди.

Ви посилаєте людей розслідувати.

Саме розслідування забезпечує наступне покоління паразита.

Чорний гумор еволюції.

Як вони взагалі знаходять Джорді?

Саме тут його VISOR і спектральна природа істот стають вирішальними.

Звичайний пошук майже марний.

Але аналіз старого запису дає відповідь.

Ультрафіолет.

При певному освітленні камуфляж більше не ідеальний.

Лейтен, уже вилікувана, допомагає.

Вона знає відчуття потягу.

Знає, як мислить трансформований Джорді.

І головне —

має з ним особистий зв’язок.

Вони йдуть на планету.

Використовують ультрафіолетове освітлення.

І раптом темрява перестає бути порожньою.

Там істоти.

Багато.

Серед них Джорді.

Практично повністю трансформований.

Візуально це одна з найкращих сцен серії

Не тому, що грим ідеальний.

1991 рік усе-таки.

А через саму концепцію.

Темна планета.

Порожній простір.

Потім змінюється спектр.

І те, що секунду тому було порожнечею, наповнюється живими істотами.

Ти розумієш:

вони весь час були тут.

Саме такий тип фантастики добре працює навіть із простими ефектами.

Бо ідея сильніша за картинку.

Лейтен має повернути Джорді

Не Пікар.

Не Райкер.

Не Ворф.

Не навіть Дейта.

Сюзанна.

Це логічно.

Вона вже пережила частину трансформації.

Вона — жива демонстрація:

можна повернутися.

І знає Джорді з часів Victory.

Називає його.

Говорить із ним.

Пробує дістатися до залишків людини всередині.

Джорді майже не реагує.

Він уже належить до іншої групи.

Але щось залишається.

І врешті його вдається повернути на корабель для лікування.

Саме ця особиста прив’язаність мала бути емоційним центром фіналу.

Частина критиків справедливо відзначала, що зв’язок Лейтен і Джорді не має достатньо попередньої екранної історії, щоб фінальна розмова вдарила настільки сильно, як могла б. (drheimlich.blogspot.com)

З цим важко сперечатися.

Тут дуже бракує Дейти

І це, мабуть, найбільша втрачена можливість серії.

Якщо потрібно повернути Джорді через особистий зв’язок —

кого ми реально знаємо як його найближчого друга?

Дейту.

«Data’s Day» буквально кілька епізодів тому прямо встановив:

Джорді — найкращий друг Дейти.

Тепер уявіть сцену.

Джорді вже майже не людина.

Не впізнає інших.

Data стоїть перед ним.

І андроїд, який роками вчиться емоціям саме через Джорді, повинен знайти слова, здатні повернути друга.

Це могло бути феноменально.

Натомість функцію отримує Сюзанна Лейтен, яку ми зустріли сорок хвилин тому.

Вона зіграна добре.

Але емоційний фундамент слабший.

Деякі ретроспективні огляди прямо називали це однією з головних драматургічних слабкостей епізоду. (drheimlich.blogspot.com)

Чому сценарій вибрав Лейтен?

Бо вона тематично є дзеркалом Джорді.

Обидва заражені.

Вона пройшла трохи далі раніше.

Потім повернулася.

Вона може говорити:

я знаю, що ти відчуваєш.

І це важливо.

Дейта не міг би сказати такого.

Але можна було використати обох.

Лейтен —

як людину, яка пережила трансформацію.

Дейту —

як друга.

Тоді фінал мав би набагато більшу силу.

Беверлі знову лікує майже неможливе

Після повернення Джорді Крашер застосовує вже розроблену терапію.

Оскільки Лейтен була першим пацієнтом, є модель.

Це дозволяє швидко відкотити трансформацію.

І тут серія трохи занадто легко натискає кнопку reset.

Джорді фактично:

мав перебудовану генетику;

фізично перетворився на інший вид;

його мозок змінив поведінкові імпульси;

втратив нормальну людську зовнішність;

жив на планеті серед трансформованих істот.

Потім лікування.

І скоро він практично нормальний.

Для телевізійної структури зрозуміло.

Але хотілося б хоча б трохи більше наслідків.

Що пам’ятає Джорді?

Ось питання, яке серія могла дослідити.

Чи пам’ятає він:

трансформацію?

потяг?

відчуття темряви?

інших істот?

те, як дивився на своїх друзів уже не як на людей, до яких належить?

Чи відчував себе щасливим у новій формі?

Чи залишилося щось після лікування?

Це потенційно величезний матеріал.

Але епізод завершується досить швидко.

Стандарт TNG.

Статус-кво.

Наступного тижня Джорді знову головний інженер.

Між іншим, наступна серія — «The Nth Degree».

І якщо Джорді хоче поскаржитися, що цього місяця занадто багато дивних трансформацій, Барclay скоро скаже:

«Потримай моє пиво».

Сам вид на Тарканнен III дуже цікавий

Ми майже нічого про нього не знаємо.

Розумний?

Тваринний?

Колективний?

Чи колишні люди зберігають інтелект?

Чи здатні говорити?

Чи мають культуру?

Чи зараження — свідома репродуктивна стратегія?

Можливо, сам паразит є частиною їхнього життєвого циклу, а перетворені істоти просто діють інстинктивно.

Якщо так —

вони не лиходії.

Немає злого плану.

Просто біологія.

І це робить історію цікавішою.

Лев не є злочинцем, бо їсть газель.

Паразит не злий, бо використовує господаря.

З людської перспективи це жах.

З еволюційної —

репродукція.

Але з погляду етики виникає дуже темне питання

Після того як Enterprise знає правду, що робити з планетою?

Заборонити посадки?

Так.

Попередити Зоряний флот?

Очевидно.

А трансформовані люди?

Сорок дев’ять колоністів.

Бревелл.

Мендес.

Можливо, інші.

Чи потрібно їх ловити й «лікувати»?

Чи це все ще люди?

Чи хочуть повернутися?

Чи можна взагалі повернути тих, хто був у новій формі роками?

Серіал практично не відповідає.

І це дивно.

Enterprise знайшов десятки зниклих людей —

але не повертає їх.

Фінал зосереджується на Джорді.

З точки зору головного персонажа — зрозуміло.

З погляду всесвіту — величезне незакрите питання.

Можливо, їх уже неможливо повернути

Це найлогічніше пояснення.

Лейтен і Джорді були в ранній стадії.

Тому терапія працює.

Ті, хто перетворився п’ять років тому, можливо, вже повністю генетично стабілізувався як новий вид.

Тобто «лікувати» їх означало б практично створювати людину заново.

Але серія могла сказати це однією фразою.

Не каже.

Саме такі дрібні дірки заважають «Identity Crisis» перейти з хорошої серії у велику.

П’ятирічна затримка теж трохи магічна

Чому паразит нічого не робить п’ять років?

А потім практично одночасно активується у всіх членів старої експедиції?

Можна придумати пояснення.

Біологічний цикл.

Відкладена зрілість.

Синхронізація.

Гормональний тригер.

Телепатичний сигнал.

Але в самому епізоді механізм не дуже переконливо деталізований.

І це одна з найчастіших критичних претензій до сюжету: трансформація дивно довго залишається повністю латентною, після чого за кілька днів різко охоплює членів однієї експедиції. (The Trek BBS)

Для хорору працює.

Для біології — так собі.

Зате сама ідея зараження дуже ефективна

Особливо тому, що немає очевидного моменту:

«ось паразит стрибнув на Джорді».

Він не знає, коли це сталося.

Можливо, торкнувся чогось.

Вдихнув.

Був подряпаний.

Місцева істота підійшла непомітно.

Це дає дуже давній страх:

я вже заражений, але ще не знаю.

Класика від Alien до зомбі-фільмів.

TNG робить це досить стримано.

Боді-хорор — 9/10

Для серіалу, який зазвичай дуже чистий і стерильний, «Identity Crisis» напрочуд тілесний.

Шкіра змінюється.

Руки тремтять.

Пігментація.

Зміна очей.

Пальці.

Поза.

Спосіб руху.

Джорді поступово перестає виглядати людиною.

Не кроваво.

Але достатньо неприємно.

Особливо тому, що він не може це контролювати.

Детективна складова — 8,5/10

Сильна перша половина.

Зниклі офіцери.

Стара експедиція.

Покинуті шатли.

Розірвані форми.

П’ятирічний запис.

Тінь.

Голодек-реконструкція.

Усе працює.

Коли відповідь стає зрозумілою, епізод переходить у порятунок Джорді.

І стає трохи стандартнішим.

Голодек використаний майже ідеально

Це не:

«персонажі застрягли в програмі».

Не:

«голодек ожив».

Не романтична фантазія Джорді.

Технологія тут — справжній криміналістичний інструмент.

Джорді реконструює сцену.

Змінює перспективу.

Освітлення.

Положення.

І знаходить доказ, який був у записі весь час.

Один із найрозумніших способів використання голодека в TNG.

ЛеВар Бертон — 9,5/10

Це значно сильніша серія для Джорді, ніж попередня «Galaxy’s Child» із його романтичними проблемами.

Тут Бертон може грати:

товариськість із Лейтен;

цікавість;

страх;

одержимість розслідуванням;

початок втрати контролю;

повну фізичну трансформацію.

Особливо добре він змінює пластику.

У фіналі це вже не просто Джорді з гримом.

Манера руху інша.

Поза.

Реакції.

Він відчувається істотою.

Меріанн Планкетт як Сюзанна Лейтен — 8,5/10

Гарна гостьова роль.

Особливо перша трансформація.

Вона повинна дуже швидко створити відчуття:

ця людина важлива для Джорді.

Загалом виходить.

Проблема не в акторці.

У структурі.

Сценарій хоче, щоб фінальна сцена мала вагу багаторічної дружби, а глядач знає цю дружбу приблизно тридцять хвилин.

Гейтс Макфадден — 9/10

Ще одна серія четвертого сезону, де Беверлі реально потрібна.

«Remember Me».

«Night Terrors».

Тепер «Identity Crisis».

Вона не просто сканує й говорить технобабл.

Формує гіпотезу.

Знаходить паразита.

Розробляє лікування.

Успішно повертає двох людей.

Хороша серія для Крашер як ученого-лікаря.

Пікар — 8/10

Це не його епізод.

Але кілька моментів хороші.

Особливо рішення змінити курс після брифінгу Лейтен.

Пікар бачить закономірність і серйозно її сприймає.

Не чекає, поки зникне Джорді.

І все одно зникає Джорді.

Ну, принаймні капітан старався.

Дейта — 7,5/10

Надто мало.

Особливо зважаючи на дружбу з Джорді.

Це найбільший персонажний недолік серії.

Ворф — 7,5/10

Функціональний.

Без великого матеріалу.

Але ультрафіолетове полювання на замаскованих істот дуже пасує його службі безпеки.

Найкраща сцена

Джорді реконструює старий запис на голодеку.

Тому що вона одночасно:

наукова;

детективна;

моторошна;

дуже характерна для Джорді.

І момент, коли тінь доводить присутність невидимої істоти, чудовий.

Найстрашніша сцена

Перші зміни Джорді.

Не повний монстр.

Саме момент:

щось уже почалося.

Він ще здатен зрозуміти, що рука тремтить.

А глядач знає, куди це веде.

Найкращий візуальний момент

Ультрафіолетове освітлення на планеті.

Порожній світ раптом стає населеним.

Те, чого люди не могли побачити п’ять років, просто з’являється перед ними.

Найсильніша тема — ідентичність не така стабільна, як нам здається

Ми звикли думати:

я — це я.

Тіло може захворіти.

Рука може зламатися.

Можна втратити волосся.

Але «я» всередині залишається.

«Identity Crisis» питає:

а що, якщо хвороба змінює не лише оболонку?

Що, якщо вона змінює:

бажання;

інстинкти;

прив’язаність;

сприйняття;

саму потребу бути людиною?

Тоді де знаходиться справжній Джорді?

У пам’яті?

У початковій ДНК?

У тому, що Лейтен може його покликати?

Цікаве питання.

Серіал лише торкається.

Але саме воно залишається після фіналу.

Друга тема — тіло має власну еволюційну логіку

Людина звикла вважати тіло інструментом свідомості.

Я вирішую.

Тіло виконує.

Насправді дуже багато поведінки визначається:

гормонами;

нейрохімією;

голодом;

сном;

страхом;

репродуктивними імпульсами.

Паразит просто захоплює цю систему.

Не переконує Джорді словами:

«повернися на планету».

Переписує мозок так, щоб повернення відчувалося правильним.

Оце дуже страшна форма контролю.

Бо жертва перестає відчувати себе жертвою.

Третя тема — пам’ять минулого може повернутися фізично

П’ять років тому була місія.

Джорді міг забути про неї.

Чергове розслідування.

Черговий нерозв’язаний випадок.

Але минуле не зникло.

Воно буквально залишилося в його клітинах.

Дуже хороша метафора.

Ми часто думаємо, що подія завершена, бо перестали про неї думати.

Іноді наслідки просто ще не проявилися.

У Джорді це максимально буквально.

Четверта тема — дослідження може бути небезпечним саме через цікавість

49 людей зникають.

Що робить Федерація?

Посилає інших людей.

Вони заражаються.

Починають зникати.

Що робить Enterprise?

Летить туди.

Абсолютно логічно.

І водночас саме ця логіка живить цикл.

Тарканненська форма життя практично паразитує не лише на біології.

А на дослідницькому інстинкті Федерації.

Якщо хтось загадково зникає —

Зоряний флот обов’язково пришле нових.

Для паразита це доставка їжі додому.

Трохи чорного гумору.

Але дуже ефективна еволюційна стратегія проти людей, які мають девіз «йти туди, де ще ніхто не бував».

П’ятий сенс — Джорді вже переживає кризу ідентичності навіть до трансформації

Він багато років носить VISOR.

Сприймає світ не так, як інші.

Раніше був пілотом.

Тепер головний інженер.

Має близьку дружбу з андроїдом.

Часто відчуває себе невпевнено в романтичній сфері.

І в попередній серії якраз був змушений розібратися з різницею між фантазією та реальною людиною.

Тепер питання ще фундаментальніше.

Не:

«Чи знаю я Лію Брамс?»

А:

«Чи знаю я самого себе, якщо моє тіло здатне перетворити мене на когось іншого?»

Тому розташування епізоду одразу після «Galaxy’s Child» навіть випадково створює цікавий маленький цикл Джорді.

Що працює слабше

Найбільше — недостатня емоційна присутність Дейти.

Друга проблема — занадто просте лікування.

Третя — невідповіді щодо трансформованих колоністів.

Четверта — п’ятирічна латентність паразита виглядає більше сценарною зручністю, ніж переконливою біологією.

І ще одна проблема:

коли Джорді вже має симптоми, він надто довго продовжує працювати сам.

Враховуючи те, що сталося з Лейтен, компетентний офіцер мав би негайно повідомити Крашер.

Але тоді серія закінчилася б значно раніше.

У телевізійному космосі іноді навіть хороші інженери не читають правила техніки безпеки, якщо до фінальних титрів іще двадцять хвилин.

Атмосфера — 9/10

Порожня планета.

Старий запис.

Невидимі істоти.

Розірвані форми.

Поступова трансформація.

Темрява.

Ультрафіолет.

Дуже хороший набір.

Після «Night Terrors» сезон вдруге поспіль заходить майже в хорор.

Але інший.

«Night Terrors» — психологічний.

«Identity Crisis» — тілесний.

Цікава пара.

Наукова фантастика — 8,5/10

Біологічна логіка кульгає.

А центральна концепція сильна.

Паразит, який не живе всередині господаря, а переписує господаря у власний вид, — чудова SF-ідея.

Особливо разом із біокамуфляжем.

Хорор — 9/10

Не через насильство.

Через втрату себе.

Найкращий боді-хорор майже завжди саме про це.

Тіло стає чужим.

А потім чужі бажання починають здаватися твоїми.

Персонажна історія Джорді — 8,5/10

ЛеВар Бертон чудовий.

Сам сюжет сильний.

Але якщо б у фіналі більше використали Data і дали Джорді сцену після лікування, оцінка могла бути ще вищою.

Підсумкова оцінка — 8,9/10

«Криза особистості» не належить до найвідоміших епізодів TNG.

І, думаю, трохи несправедливо.

Вона не має великої політичної теми «The Wounded».

Не має масштабного першого контакту попередньої серії.

Не має Борґ.

Не має Q.

Не змінює великий канон.

Але як самодостатня науково-фантастична загадка —

дуже хороша.

Особливо перші дві третини.

Зникнення.

П’ятирічний зв’язок.

Паразит.

Старий запис.

Тінь.

Трансформація Джорді.

Ультрафіолетовий фінал.

Все це створює чудове відчуття:

пояснення весь час було поруч.

Ми просто дивилися не в тому спектрі.

Фінальна думка

П’ять років тому Джорді Ла Форж стояв на Тарканнен III.

Дивився на порожній аванпост.

Сорок дев’ять людей зникли.

Ніяких тіл.

Ніяких відповідей.

Він зробив свою роботу.

Шукав.

Сканував.

Не знайшов.

Полетів далі.

Мабуть, зрештою перестав часто думати про цей випадок.

Але випадок не перестав думати про нього.

Бо десь у той день щось сталося.

Можливо, невидима істота підійшла достатньо близько.

Можливо, паразит потрапив в організм.

І все.

П’ять років він нічого не робив.

Джорді жив.

Служив.

Став головним інженером Enterprise.

Рятував корабель.

Знаходив друзів.

Помилявся.

Закохувався.

Сміявся.

Будував особистість.

А потім одна маленька біологічна програма сказала:

тепер досить.

Ти повертаєшся.

Ось що в «Identity Crisis» найстрашніше.

Не грим.

Не світіння.

Не невидимі істоти.

Думка, що десь усередині тебе може існувати процес, якому абсолютно байдужа твоя історія.

Для паразита немає:

лейтенант-коммандера Ла Форжа;

найкращого друга Дейти;

головного інженера Enterprise;

людини, яка любить свою професію.

Є лише:

господар.

Матеріал.

Наступний представник виду.

Джорді починає змінюватися.

Спочатку тіло.

Потім відчуття.

Світло стає неправильним.

Темрява — комфортною.

VISOR більше не потрібен.

Корабель перестає бути домом.

Планета починає кликати.

І саме цей момент відрізняє звичайну хворобу від справжнього жаху.

Якщо у вас болить рука —

ви хочете, щоб вона перестала боліти.

Якщо паразит змінив ваші бажання —

ви можете більше не хотіти лікування.

Джорді тікає.

Повертається на планету.

Знаходить інших.

І нарешті стає тим, на кого сам полював.

П’ять років тому він дивився на розірвані форми й запитував:

де люди?

Тепер хтось дивиться на його покинуту форму.

Та сама загадка.

Тільки відповідь уже відома.

Вони не зникли.

Вони поруч.

Просто ми продовжували шукати людей.

А потрібно було шукати те, на що люди перетворилися.

Саме тому сцена з ультрафіолетом така хороша.

Світ не змінюється.

Змінюється спосіб бачити.

І раптом порожня темрява наповнюється істотами.

Це майже ідеальна метафора всієї серії.

Відповідь була тут.

Тінь була на старому записі.

Сліди були на землі.

Покинуті форми були доказом.

Тільки всі дивилися через неправильну систему припущень.

Лейтен знаходить Джорді.

Кличе.

Усередині істоти залишається щось, що реагує на ім’я.

На історію.

На зв’язок.

Саме цей маленький залишок дозволяє повернути його.

І тут назва стає особливо важливою.

«Криза особистості».

Не втрата.

Криза.

Тобто боротьба ще триває.

Особистість Джорді не зникла миттєво.

Її витісняють.

Переписують.

Але вона чинить опір.

Тіло говорить:

ти інший.

Паразит говорить:

це твій дім.

Новий вид говорить самим своїм існуванням:

залишайся.

А десь усередині все ще є людина, яка знає:

ні.

Я Джорді Ла Форж.

Цього виявляється достатньо.

Беверлі повертає його фізично.

Друзі повертають контекст.

Enterprise знову стає домом.

А Тарканнен III залишається позаду.

Але тепер вони знають правду.

Сорок дев’ять людей не випарувалися.

Ніхто не викрав їх зорельотом.

Їх поглинула біологія світу, який вони приїхали досліджувати.

У цьому є дуже характерна для Star Trek іронія.

Місія Зоряного флоту:

шукати нове життя.

На Тарканнен III нове життя знайшло їх першим.

І вирішило, що найпростіший спосіб познайомитися —

зробити їх частиною себе.