У першій частині Ворф прилетів шукати батька.

У другій він знаходить дітей.

І це набагато небезпечніше.

Бо з мертвим батьком усе просто.

Мог загинув на Хітомері.

Честь дому не зруйнована.

Ворф може знову повторювати:

«Я — син Мога».

Крапка.

Минуле повернулося на своє місце.

Але навколо нього залишаються десятки живих людей, які не вписуються у звичну клінгонську схему.

Колишні воїни, які пережили полон.

Ромуланці, які більше не поводяться як вороги.

Змішані родини.

Молоді клінгони, які народилися далеко від Імперії.

Діти, які майже нічого не знають про Батлета, Кахлеса, ритуали, честь і традиційну історію власного народу.

І найгірше для Ворфа:

вони не виглядають нещасними.

Вони не сидять у кайданах.

Не чекають визволителя.

Не кидаються йому на шию зі словами:

«Нарешті! Забери нас на Кронос!&raq ... Читати далі »

Є кілька речей, яких Ворф боїться більше за смерть.

Безчестя.

Ганьби родини.

Втрати клінгонської ідентичності.

І, мабуть, найгірше з усього:

дізнатися, що людина, яку він усе життя вважав героєм, могла прожити зовсім інше життя.

Саме на цьому страху будується «Birthright, Part I» — «По праву народження, частина I».

Але цікаво, що серія насправді має дві історії про батьків.

Ворф шукає Мога.

Дейта зустрічає доктора Сунга.

Один батько, можливо, живий.

Другий давно мертвий.

Один син боїться знайти батька.

Другий відчайдушно хоче зрозуміти, що означає побачити свого.

Один шукає минуле, яке може зруйнувати його уявлення про честь.

Другий відкриває частину власної свідомості, про існування якої навіть не знав.

І саме ця паралель робить першу частину «Birthright» цікавішою, ніж здається на перший погляд. ... Читати далі »

Є помилки, які хочеться стерти.

Дурні слова.

Невдалі рішення.

Стосунки, які не варто було починати.

Ризики, на які не варто було йти.

Бійки, яких легко можна було уникнути.

Моменти, після яких ми роками думаємо:

«Якби я тоді був розумнішим…»

Жан-Люк Пікар теж має такий момент.

У молодості він був зовсім не тим спокійним, дисциплінованим і майже аристократично стриманим капітаном, якого ми знаємо.

Молодий Пікар був зухвалим.

Самовпевненим.

Азартним.

Іноді безрозсудним.

Він любив ризик.

Не завжди розумів наслідки.

І одного разу ця поведінка закінчилася максимально буквально:

навсікаанець встромив йому зброю просто в серце.

Пікар вижив.

Природне серце довелося замінити штучним.

І десятиліттями потому він дивився на цей епізод як на одну з найганебніших помилок молодості.

Те, що зріла л ... Читати далі »

Уявіть, що ви прокидаєтеся.

Голова болить.

Навколо незнайома кімната.

Комп’ютер не відповідає так, як повинен.

Ви підходите до дзеркала —

і бачите чуже обличчя.

Не метафорично.

Не через амнезію.

Ваше обличчя буквально змінили.

У вас ромуланські вуха.

Ромуланські брови.

Ромуланська форма.

А за кілька хвилин незнайомий офіцер повідомляє:

ви зараз на борту ромуланського бойового корабля.

Усі думають, що ви — майор Ракал із Тал Шиару.

Якщо зрозуміють, що це брехня, вас майже напевно стратять.

І ні, часу на психологічну підготовку не буде.

Ласкаво просимо до робочого дня Діани Трой.

«Face of the Enemy» — один із найкращих епізодів про ромуланців у всьому «Наступному поколінні» і, без перебільшення, одна з найважливіших серій для самої Трой.

Протягом багатьох сезонів її занадто часто використ ... Читати далі »

Є одна професійна проблема Джорді Ла Форжа, з якою навіть технології XXIV століття нічого не можуть зробити.

Варп-двигун?

Полагодить.

Антиматерійний реактор?

Розбереться.

Пошкодження «Ентерпрайза», яке за всіма законами фізики повинно було залишити корабель нерухомим на кілька тижнів?

Дайте Джорді сорок хвилин і пару людей із жовтими комірами.

А от романтичне життя?

Тут головний інженер одного з найскладніших зорельотів Федерації регулярно демонструє, що навіть VISOR не допомагає побачити очевидне.

Саме тому «Aquiel» — дуже характерна серія для Джорді.

Вона починається як детектив.

Продовжується як романтична історія.

Поступово перетворюється на параноїдальний трилер.

А потім раптом повідомляє:

до речі, головна загроза весь цей час могла бути не людиною, не клінгоном і навіть не звичайним вбивцею.

Перед нами істота, здатна фактично роз ... Читати далі »

Є дуже небезпечне правило у Всесвіті «Зоряного шляху»:

якщо голопалуба поводиться дивно —

не заходьте всередину.

Серйозно.

Вимкніть живлення.

Викличте Джорді.

Залийте двері бетоном.

Поставте табличку:

«НЕ ВІДКРИВАТИ ДО XXV СТОЛІТТЯ».

Бо історія вже неодноразово довела:

голопалуба може створити розумну істоту,

оживити вигаданого злочинця,

заблокувати системи безпеки,

захопити людей усередині програми,

або, якщо дуже постаратися,

змусити капітана Пікара серйозно замислитися, чи він узагалі перебуває в реальному світі.

Саме останнім займається дванадцята серія шостого сезону — «Ship in a Bottle».

І це один із найрозумніших епізодів про голопалубу в усьому «Наступному поколінні».

Тому що цього разу проблема не просто:

«голограма стала небезпечною».

Проблема з ... Читати далі »

Є епізоди «Зоряного шляху», де герой перемагає фазером.

Є ті, де Пікар виграє промовою.

Є історії, де «Ентерпрайз» знаходить правильну частоту щитів, Джорді переналаштовує двигун, Дейта помічає логічну помилку противника, а Ворф пропонує щось підірвати.

А потім є «Chain of Command, Part II».

Серія, де Жан-Люк Пікар лежить напівголий у холодній кімнаті перед своїм катом.

Без корабля.

Без екіпажу.

Без фазера.

Без дипломатичного статусу.

Без можливості просто встати й піти.

І весь конфлікт звужується до одного питання:

скільки вогнів він бачить?

Чотири.

А кат говорить:

п’ять.

На перший погляд це дрібниця.

Чотири чи п’ять ламп.

Яке значення?

Але саме в цьому й полягає вся жахлива точність епізоду.

Мадреду не потрібна інформація про лампи.

Він хоче, щоб Пікар погодив ... Читати далі »

Є одна річ, до якої глядач «Зоряного шляху: Наступне покоління» майже не звик за шість сезонів.

Хтось інший сидить у кріслі Жана-Люка Пікара.

Не тимчасово, поки капітан спить.

Не тому, що Пікар захворів.

Не внаслідок часової аномалії.

Не тому, що Q знову вирішив погратися з реальністю.

Пікара офіційно усувають від командування «Ентерпрайзом».

І на його місце приходить капітан Едвард Джелліко.

Людина, яка приблизно за десять хвилин перебування на борту примудряється змусити половину старших офіцерів сумувати за будь-якою іншою кризою.

Навіть за Борґами.

«Chain of Command, Part I» — одна з найважливіших серій шостого сезону, тому що вона атакує не корабель, не Федерацію й навіть не конкретного персонажа.

Вона атакує звичний порядок.

Глядач уже знає, як працює «Ентерпрайз».

Пікар командує.

Райкер виконує функцію першого оф ... Читати далі »

Іноді «Зоряний шлях» ставить перед героями питання величиною з Галактику.

Чи має Федерація право втручатися у розвиток менш розвиненої цивілізації?

Чи може штучний інтелект бути особистістю?

Де проходить межа між військовою необхідністю й воєнним злочином?

Чи можна виправдати одну смерть порятунком мільйонів?

А іноді серіал ставить перед екіпажем маленький металевий пристрій із ніжками й фактично питає:

«А ви впевнені, що це просто інструмент?»

Саме так працює дев’ята серія шостого сезону — «The Quality of Life».

На перший погляд перед нами чергова технічна історія.

Є складний інженерний проєкт.

Є нова машина.

Є аварія.

Джорді Ла Форж і Дейта досліджують проблему.

Цілком звичайний робочий день на «Ентерпрайзі».

Але дуже швидко серія перетворюється на одну з тих класичних історій «Наступного ... Читати далі »

Є дуже проста істина, яку екіпаж «Ентерпрайза» мав би засвоїти приблизно до третього сезону.

Якщо хтось каже: «Підемо на голопалубу, що може піти не так?» — потрібно негайно оголошувати червону тривогу.

На голопалубі вже оживали вигадані персонажі.

Системи безпеки переставали працювати.

Професор Моріарті отримував самосвідомість.

Люди застрягали всередині програм.

Комп’ютер неодноразово демонстрував, що слова «безпечна розвага» для нього мають доволі творчий зміст.

І все одно екіпаж продовжує користуватися цією технологією.

Бо, очевидно, коли у вас є пристрій, здатний створити будь-який світ, легкий ризик бути застреленим голографічним ковбоєм — прийнятна ціна.

Саме з такого настрою народжується восьма серія шостого сезону — «A Fistful of Datas».

На цей раз голопалуба відправляє Ворфа, Александра Роженка й Діану Трой ... Читати далі »