У першій частині Ворф прилетів шукати батька.

У другій він знаходить дітей.

І це набагато небезпечніше.

Бо з мертвим батьком усе просто.

Мог загинув на Хітомері.

Честь дому не зруйнована.

Ворф може знову повторювати:

«Я — син Мога».

Крапка.

Минуле повернулося на своє місце.

Але навколо нього залишаються десятки живих людей, які не вписуються у звичну клінгонську схему.

Колишні воїни, які пережили полон.

Ромуланці, які більше не поводяться як вороги.

Змішані родини.

Молоді клінгони, які народилися далеко від Імперії.

Діти, які майже нічого не знають про Батлета, Кахлеса, ритуали, честь і традиційну історію власного народу.

І найгірше для Ворфа:

вони не виглядають нещасними.

Вони не сидять у кайданах.

Не чекають визволителя.

Не кидаються йому на шию зі словами:

«Нарешті! Забери нас на Кронос!&raq ... Читати далі »