Уявімо найгіршу можливу ситуацію для Жана-Люка Пікара.
Не Борг.
Не ромуланський флот.
Не Q, який вирішив перетворити місток «Ентерпрайза» на міжгалактичний цирк лише тому, що йому нудно.
Перед Пікаром стоїть людина, яка, можливо, вже знає, що станеться.
Знає, чи виживе ціла планета.
Знає, чи правильне рішення ухвалить капітан.
Знає, чи спрацює план.
Можливо, навіть знає, хто загине.
І при цьому категорично відмовляється допомагати.
Бо історію не можна змінювати.
Принаймні так він стверджує.
Саме на цій надзвичайно сильній ідеї побудована дев'ята серія п'ятого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління» — «Питання часу».
На поверхні перед нами класичний епізод про подорож у часі.
Таємничий гість.
Капсула з майбутнього.
Людина з XXVI століття.
Темпоральні парадокси.
Заборона вт
...
Читати далі »
|
Перша частина «Об'єднання» витратила майже всю серію на пошуки Спока.
Друга починається з того, що Жан-Люк Пікар нарешті стоїть перед ним.
І майже відразу стає зрозуміло:
це не буде тепла зустріч двох легенд «Зоряного шляху».
Ніхто не тисне руку.
Ніхто не вимовляє урочисту промову про те, як чудово, що старе й нове покоління нарешті зустрілися.
Спок дивиться на Пікара приблизно з таким виразом, ніби Федерація щойно прислала йому особливо наполегливого податкового інспектора.
Пікар, зі свого боку, не прилетів на Ромул за автографом.
Він має наказ.
Має запитання.
А головне — має повідомлення, якого Спок не хочів би отримати ні від кого.
Сарек помер.
Ось із цього починається справжня друга частина «Об'єднання».
Не з ромуланської змови.
Не із Сели.
Не з украдених вулканських кораблів.
А зі смерті батька.
...
Читати далі »
|
Є моменти, коли «Зоряний шлях» особливо гостро відчуває власну історію.
Не просто згадує старого персонажа.
Не вставляє знайоме ім’я для фанатів.
А буквально дозволяє двом епохам зустрітися.
«Об'єднання 1» — саме такий епізод.
П'ятий сезон «Наступного покоління» вже давно не потребував благословення класичного серіалу. Пікар давно перестав бути «новим капітаном після Кірка». Дейта став одним із найвідоміших персонажів франшизи. «Ентерпрайз-D» мав власну історію, власних ворогів, власні великі епізоди.
TNG вже довів, що може існувати самостійно.
І саме тому тепер настав правильний момент сказати:
добре.
А що станеться, якщо майбутнє зустрінеться з одним із головних символів минулого?
Не Кірком.
Не Маккоєм.
Не Скотті.
Споком.
І «Об'єднання 1» дуже мудро не кидає Леонарда Німоя в к
...
Читати далі »
|
У фантастиці існує багато способів захопити зореліт.
Можна підігнати бойовий крейсер.
Можна висадити десант.
Можна проникнути в комп’ютерну систему.
Можна замінити офіцерів двійниками.
Можна застосувати телепатичний контроль.
Можна, якщо дуже пощастить, просто дочекатися чергового адмірала Зоряного флоту з геніальним секретним планом, після якого корабель сам опиниться в катастрофі.
Але шоста серія п’ятого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління» пропонує метод значно ефективніший.
Не змушуйте людей підкорятися.
Зробіть так, щоб їм подобалося підкорятися.
Дайте їм гру.
Красиву.
Просту.
Приємну.
Таку, в яку хочеться зіграти ще один раз.
Потім ще.
І ще.
І ось капітан Пікар уже не ставить дипломатичних запитань, Беверлі Крашер використовує медичні знання проти Дейти, Райкер допомагає захоплювати власний кораб
...
Читати далі »
|
У більшості серій «Зоряного шляху: Наступне покоління» «Ентерпрайз» працює майже як ідеальний організм.
Капітан Пікар командує.
Райкер координує.
Дейта аналізує.
Ла Форж лагодить.
Беверлі Крашер лікує.
Трой відчуває.
Ворф дивиться на проблему так, ніби вона особисто образила честь його Дому й тепер заслуговує на фотонну торпеду.
Усе на своїх місцях.
Навіть коли корабель атакують ромулани, Борг або чергове космічне явище, яке не повинно існувати за жодним підручником фізики, екіпаж має структуру.
Місток знає, що відбувається.
Інженерний відсік отримує накази.
Медики займаються пораненими.
Комп’ютер відповідає.
Турболіфти рухаються.
Комунікатори працюють.
А якщо нічого не допомагає, Дейта зазвичай знаходить технічне рішення за двадцять сім секунд до вибуху реактора.
«Катастрофа» забирає все це.
Не одно
...
Читати далі »
|
Є дуже зручний спосіб зробити моральну дилему простою.
Потрібно знайти чудовисько.
Воно прилітає.
Вбиває людей.
Знищує колонії.
Не веде переговорів.
Не пояснює мотивів.
Не демонструє симпатичних дітей, домашніх тварин чи складної політичної системи.
Потім герої заряджають фазери, урочисто знищують загрозу, музика стає героїчною, а глядач може спокійно піти готувати чай.
«Кремнієве втілення» бере саме таке чудовисько.
Кристалічну Сутність.
Гігантську космічну форму життя, яка висмоктує органічну матерію з цілих планет і залишає після себе стерильну поверхню.
А потім серія ставить дуже незручне питання:
а звідки ми взяли, що це чудовисько?
Можливо, це просто тварина.
Можливо, надзвичайно розумна істота.
Можливо, хижак.
Можливо, істота, яка навіть не розуміє, що для нас означають її дії.
А можливо, усе значно гірше
...
Читати далі »
|
Є персонажі, яких серіал представляє дуже ввічливо.
Вони заходять на місток.
Усміхаються.
Називають ім’я.
Тиснуть руку капітану.
Через десять хвилин глядач уже розуміє: ось новий хороший хлопець, ось його робоче місце, а ось чашка, з якої він питиме наступні три сезони.
Ро Ларен приходить на «Ентерпрайз» зовсім інакше.
Її ніхто не хоче бачити.
Пікар знає її ім’я і відразу протестує.
Райкер дивиться на неї так, ніби транспортер щойно матеріалізував у його відсіку дисциплінарний рапорт із ногами.
Частина екіпажу знає про її минуле.
І сама Ро не робить абсолютно нічого, щоб полегшити ситуацію.
Вона не намагається сподобатися.
Не просить другого шансу.
Не виголошує промову про те, що змінилася.
Не демонструє покаяння.
Навпаки.
Вона практично одразу порушує соціальну атмосферу «Ентерпрайза», де більшість головних герої
...
Читати далі »
|
Є серії «Зоряного шляху», які запам’ятовуються космічними битвами.
Є серії, які запам’ятовуються Боргом, Клінгонами, Ромуланами, часовими парадоксами або черговою ситуацією, коли «Ентерпрайз» дивом не перетворився на дуже дорогу купу космічного металобрухту.
А є «Дармок».
Серія, у якій головною проблемою стає речення.
Не наднова.
Не війна.
Не злий штучний інтелект.
Не аномалія, яка ось-ось з’їсть половину галактики.
Просто два розумні види дивляться один на одного, універсальний перекладач справно перекладає кожне слово — і ніхто нічого не розуміє.
«Дармок і Джалад на Танагрі».
Для екіпажу «Ентерпрайза» це звучить приблизно так само інформативно, як фраза:
«Микола, коли холодильник упав».
Слова знайомі.
Граматика приблизно зрозуміла.
Імена можна визначити.
А сенсу &mdash
...
Читати далі »
|
П’ятий сезон «Зоряного шляху: Наступне покоління» починається не з традиційної історії про нову планету, загадкову аномалію чи дипломатичну кризу, яку капітан Пікар спробує вирішити за столом переговорів. Він починається там, де завершився четвертий сезон: у самому центрі клінгонської громадянської війни, де політичні інтриги тісно переплітаються з особистою драмою Ворфа, Ромуланська імперія діє руками своїх союзників, Федерація балансує на межі втручання у внутрішній конфлікт, а давно загибла Таша Яр несподівано повертається до історії у найбільш дивній і трагічній формі.
«Спокута 2» — «Redemption II» — вийшла в американський ефір 23 вересня 1991 року. Сценарій написав Рональд Д. Мур, а режисером другої частини став Девід Карсон. Це перша серія п’ятого сезону й завершення двосерійної історії, розпочатої фіналом четвертого сезону. (
...
Читати далі »
|
«Спокута, частина 1» — Redemption, Part I — це саме той фінал сезону, після якого слово «далі буде» сприймається майже як особиста образа.
Четвертий сезон Star Trek: The Next Generation закінчується не появою Борґ, не вибухом Enterprise і навіть не смертю когось із головних персонажів.
Він робить дещо значно важливіше для довгої історії серіалу:
перетворює Ворфа з офіцера Зоряного флоту на активного учасника історії власного народу.
Протягом кількох років ми бачили клінгона, який стояв на містку Федерації та намагався поєднати дві майже несумісні системи.
З одного боку:
Зоряний флот.
Дисципліна.
Федеративні закони.
Мир.
Дипломатія.
Контроль.
З іншого:
Клінгонська імперія.
Кров.
Честь.
Родина.
Помста.
Традиція.
Війна.
Ворф постійно жив між
...
Читати далі »
| |