«День Дейти» (Data’s Day) — одна з найтепліших і водночас найрозумніших серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation. На перший погляд тут відбувається значно менше, ніж у багатьох сусідніх епізодах.

Ніхто не асимільовує Пікара.

Всесвіт не стискається навколо Беверлі Крашер.

Ворф не рубає бат’летом кандидата в канцлери.

Райкер не прокидається через шістнадцять років.

Веслі не намагається врятувати пораненого капітана посеред пустелі.

Головна подія дня?

Весілля Майлза О’Браєна та Кіко Ішікави.

Принаймні саме так думає Дейта.

Бо паралельно Enterprise перевозить вулканську посолку Т’Пел до Нейтральної зони, де має відбутися надзвичайно делікатна зустріч із ромуланцями. До кінця дня дипломатична місія перетвориться на операцію ромуланської розвідки, посолка «загине» в транспортері, а потім з’ясується, що загибель була інсценована й Т’Пел насправді є ромуланською агенткою Селок.

І все ж навіть після цього найбільш пам’ятними моментами серії залишаються не зорельоти.

А Дейта, який повідомляє О’Браєну про скасування весілля словами, що вважає це «хорошою новиною».

Дейта, який намагається навчитися дружньо ображати Джорді.

Дейта й Ворф, які вибирають весільні подарунки.

Беверлі Крашер, яка навчає андроїда танцювати.

Кіт у каюті Дейти.

Кіко, яка вранці відмовляється від шлюбу, а ввечері все одно стоїть поруч із Майлзом.

І маленька дитина, яка народжується на Enterprise в той самий день, коли корабель опиняється на межі нового конфлікту з Ромуланською імперією.

Paramount+ описує 11-ту серію четвертого сезону дуже точно й дуже скромно: майбутнє весілля друга змушує Дейту ще більше заплутатися в нюансах людських почуттів. За даними TrekCore, епізод уперше вийшов 7 січня 1991 року; телесценарій створили Гарольд Аптер і Рональд Д. Мур, а режисером був Роберт Вімер. (Paramount+)

Але «День Дейти» значно важливіший за комедію про андроїда на весіллі.

Це одна з найкращих відповідей TNG на питання:

чи може людина бути людяною, якщо вона не відчуває людські емоції так, як ми?

І серія відповідає дуже просто.

Подивіться, як Дейта проводить один звичайний день.

Лист людині, яка колись хотіла його розібрати

Починається епізод із дуже цікавої деталі.

Дейта веде особистий журнал не просто для себе.

Він готує запис для коммандера Брюса Меддокса з кібернетичного відділу Інституту Дейстрома. Саме того Меддокса, який у «The Measure of a Man» хотів розібрати Дейту, щоб вивчити його конструкцію й спробувати створити інших андроїдів.

Дейта не тримає образи.

Він погодився надсилати Меддоксу інформацію про власне функціонування, щоб допомагати дослідженням у галузі кібернетики. Цього разу Меддокс попросив більше «первинних даних», і Дейта вирішує зафіксувати повний звичайний день свого життя, особливо зосередившись на власному розумінні дружби.

Це вже чудова характеристика Дейти.

Людина, яка намагалася довести, що він майже власність Зоряного флоту, тепер отримує від нього добровільну допомогу.

Не тому, що Дейта забув.

Він пам’ятає абсолютно все.

Саме в цьому й сила.

Він просто не бачить сенсу в образі.

Якщо Меддокс тепер може отримати знання без знищення його особистості — Дейта готовий співпрацювати.

Можна навіть сказати, що це дуже людяний учинок від істоти, яка продовжує наполягати, що не має емоцій.

І саме через формат листа весь епізод отримує особливий характер.

Ми не просто дивимося на Дейту.

Ми дивимося на Enterprise очима Дейти.

На людей.

Їхні дивні реакції.

Мову.

Жарти.

Ритуали.

Весілля.

Дружбу.

Смерть.

Народження.

Логіку.

Брехню.

І це дозволяє побачити знайомий корабель трохи інакше.

«Звичайний день»

Дейта починає зміну вночі.

На Enterprise умовний «нічний час»: освітлення містка приглушене, більшість основного командного складу відпочиває, а Дейта командує нічною вахтою.

Райкер приходить на п’ятнадцять хвилин раніше.

Не через аварію.

Не через червоний рівень тривоги.

Просто сьогодні особливий день.

Весілля.

Райкер жартує, що «батькові нареченої» можна дати трохи більше часу перед церемонією.

Тобто Дейта має дуже почесну роль.

Кіко попросила саме його супроводжувати її на весіллі.

Дейта пояснює Меддоксу:

на кораблі відбувається багато подій.

Чотири дні народження.

Переведення персоналу.

Індуїстське Свято вогнів.

Шахові турніри.

Шкільна вистава.

Підвищення.

Пологи.

Прибуття дипломатки.

Весілля.

І для нього це:

звичайний день.

Сценарій спеціально показує Enterprise не лише як військовий або дослідницький корабель. Коридори заповнені людьми різних культур, у різному одязі, з різними справами; в епізоді ми відвідуємо перукарню, дендрарій, дитяче відділення, центр реплікації, танцювальну студію та звичайні каюти.

Це дуже важливо.

Enterprise — не просто місток, машинне відділення й фазерні банки.

Тут люди живуть.

Стрижуться.

Народжують дітей.

Сваряться перед весіллям.

Купують подарунки.

Танцюють.

І саме через це корабель відчувається домом.

«День Дейти» робить для світу TNG те, що часто не можуть зробити великі епізоди.

Показує повсякденність.

А повсякденність і створює відчуття реального місця.

Кіко скасовує весілля

Перше завдання Дейти дуже просте.

Потрібно забрати Кіко на репетицію церемонії.

Він приходить.

А вона абсолютно спокійно повідомляє:

весілля не буде.

Дейта спочатку буквально думає, що Кіко не хоче саме репетиції.

Ні.

Вона не хоче шлюбу.

Принаймні зараз.

Кіко пояснює:

вона мала б бути щасливою.

Але замість радості відчуває тиск.

Наче велика вага лежить на плечах.

Тому зробила висновок:

можливо, правильніше все скасувати.

Дейта питає:

чи змінилися її почуття до О’Браєна?

Ні.

Чи зробить скасування її щасливою?

Кіко думає й відповідає:

так.

І додає, що Майлз, напевно, навіть відчує полегшення.

Для людини всі червоні лампочки вже блимають.

Передвесільна паніка.

Страх великої зміни.

Невпевненість.

Емоційне перевантаження.

Дейта бачить тільки логічну структуру.

Кіко хоче бути щасливою.

О’Браєн постійно говорить, що хоче, щоб Кіко була щаслива.

Скасування весілля, за словами Кіко, зробить її щасливою.

Отже:

О’Браєн буде задоволений.

Логічно.

Математично майже бездоганно.

Психологічно — катастрофа.

«У мене хороші новини»

Дейта приходить у Ten Forward.

Там уже прикраси.

Японські ліхтарики.

Джорді.

О’Браєн.

Підготовка до репетиції.

Дейта підходить до нареченого.

І повідомляє:

у нього хороші новини.

Кіко прийняла рішення, яке має збільшити рівень її щастя.

Вона скасувала весілля.

Пауза.

О’Браєн дивиться.

Обробляє інформацію.

І вибухає.

Сьогодні?

Без розмови?

Як вона могла?

Дейта щиро здивований, тому що його програма прогнозування людських емоцій щойно зламалася просто на очах у всіх присутніх. Джорді лише зауважує, що наступного разу, можливо, «хороші новини» краще повідомляти йому.

Це один із найкращих комедійних моментів Дейти.

Але він працює не тому, що Дейта дурний.

Навпаки.

Він дуже розумний.

Просто людські почуття не завжди мають транзитивність.

Якщо:

A хоче щастя B,

і B каже, що C зробить її щасливою,

це не означає, що A буде щасливий через C.

Особливо якщо C — скасування їхнього весілля.

Дейта вивчає людство приблизно як науковець вивчає фізичну систему.

А люди постійно порушують документацію.

Дружба не вкладається в таблицю

Ось тут починається справжня тема серії.

Дейта створив програму, яка допомагає йому прогнозувати людські емоційні реакції.

Це дуже природно для нього.

Немає інтуїції?

Створимо модель.

Немає емоційного відчуття?

Зберемо дані.

Проаналізуємо попередні реакції.

Побудуємо закономірності.

Проблема лише в тому, що людські стосунки не є повністю детермінованою системою.

І навіть якщо були б — Дейта не має достатньої кількості змінних.

У Кіко є тривога, яку вона сама не до кінця розуміє.

В О’Браєна є страх втрати.

Гордість.

Образа.

Кохання.

Нервозність.

Соціальні очікування.

Досвід попередніх розмов.

Дейта знає слова.

Але слова не дорівнюють повному стану системи.

Його модель постійно недоотримує дані.

І в цьому «День Дейти» дуже тонко пояснює, навіщо йому потрібні друзі.

Не лише для компанії.

Вони допомагають інтерпретувати світ, який він не може повністю прорахувати.

Джорді — найкращий друг

Дейта йде по допомогу до Джорді Ла Форжа.

І саме тут уперше дуже прямо формулює те, що ми давно бачимо:

Джорді — його найкращий друг. У сценарії Дейта пояснює, що часто звертається до Ла Форжа, коли не розуміє людську поведінку, і прямо називає його своїм best friend.

Це проста фраза.

Але для Дейти вона має величезну вагу.

Він не просто класифікує Джорді як «особу, з якою регулярно взаємодіє».

Він розуміє ієрархію близькості.

Є колеги.

Є друзі.

Є найкращий друг.

І Джорді займає цю позицію.

Навіть без емоційного чипа.

Навіть коли Дейта не може сказати:

«Я люблю цю людину»

в тому самому сенсі, як сказав би Вілл Райкер.

Його поведінка вже давно говорить достатньо.

«Ти горохова голова»

Сцена відбувається у перукарні.

Це вже само по собі чудово.

Джорді прийшов стригтися, хоча перукар зауважує:

він був тут буквально минулого тижня.

Вони дружньо обмінюються образами.

Перукар каже, що не може зробити Джорді красивим, бо він лише перукар, а не чудотворець.

Джорді сміється.

Дейта спостерігає.

Розуміє:

люди іноді говорять образливі речі саме тому, що між ними є дружба.

Отже, треба спробувати.

Джорді питає, чи прийшов Дейта підстригтися.

Дейта спокійно відповідає:

його волосся не потребує стрижки, «ти горохова голова».

Реакція Джорді прекрасна.

Шок.

Пауза.

Що?!

Дейта пояснює:

він експериментує з дружніми образами й не мав наміру справді принижувати співрозмовника.

Джорді сміється й лише радить не пробувати це на капітані.

Уявити:

«Капітан Пікар, ви горохова голова»

— справді можна.

Але, мабуть, лише один раз.

Чому цей жарт важливіший, ніж здається

Дейта не просто копіює фразу.

Він вивчає контекст.

У цьому вся його арка.

На початку він думає:

«Фраза означає X».

Поступово розуміє:

слова можуть означати різні речі залежно від:

інтонації;

стосунків;

моменту;

спільного досвіду;

наміру.

Райкер може назвати Т’Пел «чарівною», маючи на увазі повну протилежність.

Перукар може образити Джорді, демонструючи близькість.

О’Браєн може сказати про Кіко щось різке, не перестаючи її кохати.

Кіко може сказати «скасовую весілля», хоча насправді не хоче втрачати Майлза.

Це кошмар для системи, яка хоче однозначного парсингу тексту.

Людська мова виявляється API, документацію до якого пишуть уже після релізу.

І кожен користувач має власну версію.

Ворф — споріднена душа

Потім Дейта зустрічає Ворфа в корабельному центрі реплікації.

Обидва шукають весільний подарунок.

І Дейта робить ще одне дуже цікаве спостереження.

Він називає Ворфа чимось на кшталт спорідненої душі.

Чому?

Обидва сироти.

Обох урятували офіцери Зоряного флоту.

Обидва виросли серед культури, до якої не належали від народження.

Обидва певною мірою залишаються сторонніми в людському суспільстві.

І Дейта говорить:

йому чомусь приємно знати, що він у цьому не один.

Знову дуже цікаво.

«Приємно».

«Комфортно».

Це слова, які вже майже описують емоцію.

Дейта заперечує, що має людські почуття.

Але сам створює категорію соціального досвіду, який має для нього позитивну цінність.

Він бачить у Ворфі себе.

Не буквально.

А екзистенційно.

І це дуже людський механізм близькості.

Ворф — експерт із людських весіль. Майже

Дейта просить допомоги з подарунком.

Ворф упевнено повідомляє:

він бував на людських весіллях.

Отже, знає звичаї.

Пропонує кришталеві келихи, тому що його прийомні батьки часто дарують такі речі.

Потім на екрані з’являється декоративний скляний лебідь.

Дейта дивиться.

Каже:

подарунок начебто має відображати особистість дарувальника.

Ця річ зовсім не нагадує йому Ворфа.

Ворф замислюється.

Після кількох натискань на екрані з’являється вже значно переконливіша річ:

клінгонська зброя.

Ось.

Тепер ми знайшли правильний відділ магазину.

Ворф також пояснює, чому не дуже хоче бути активним учасником людського весілля:

занадто багато говорять.

Танцюють.

Плачуть.

Людина, яка вважає ритуальний поєдинок бат’летами нормальною сімейною активністю, проводить межу саме на танцях.

І це прекрасно.

Танці як модель людяності

Дейта дізнається, що на весіллях танцюють.

Отже, потрібно навчитися.

І звертається до докторки Беверлі Крашер.

Це дає одну з найчарівніших сцен у всьому епізоді.

Ми раптом дізнаємося, що Беверлі серйозно займалася танцями в молодості. Вона відтворює на голодеку стару танцювальну студію й спочатку вчить Дейту чечітки. Дейта дивиться на її ноги, абсолютно точно відтворює рухи й за лічені хвилини виглядає майже бездоганним учнем. (startrek.com)

Беверлі в захваті.

Найлегший урок у її житті.

Ну звичайно.

Перед нею андроїд із надзвичайною координацією, ідеальною пам’яттю та здатністю копіювати рух із майже машинною точністю.

Дейта питає:

отже, він готовий танцювати на весіллі?

Крашер завмирає.

На весіллі?

Так.

О’Браєна й Кіко.

І Беверлі вимушена пояснити:

на весіллях зазвичай не дуже багато чечітки.

Чому?

Вона навіть сама не може точно сформулювати.

Просто... не роблять.

Дейта отримує ще одну чудову людську відповідь:

«Так прийнято».

Найгірший можливий тип документації.

Дейта може копіювати танець. Але не може танцювати

Беверлі переходить до парного танцю.

І ось тут диво.

Дейта, який секунди тому виглядав ідеально, раптом стає жахливим танцюристом.

Наступає їй на ноги.

Не розуміє напрямків.

Втрачає ритм.

Крашер не може зрозуміти:

як?

Він щойно миттєво освоїв складну чечітку.

І тоді Дейта пояснює.

Він міг бачити ноги Беверлі.

Копіювати рух.

Тепер, тримаючи партнерку, він не може просто відтворювати видиму послідовність.

Беверлі розуміє:

Дейта не вміє танцювати.

Він уміє імітувати танець.

І починає навчати його зовсім іншого.

Не повторюй.

Веди.

Імпровізуй.

Дивися партнерці в очі.

Відчуй наступний рух.

Не виконуй заздалегідь заданий шаблон.

Ось тут сцена стає метафорою всього Дейти.

Не копіювати. Вести

Дейта все життя вивчає людяність через копіювання.

Спостерігає.

Записує.

Аналізує.

Створює програми поведінки.

Пробує жарти.

Вчиться свистіти.

Грає ролі.

Повторює інтонації.

Це працює до певної межі.

Але людські стосунки — парний танець.

Не можна просто відтворювати готовий набір кроків.

Інша людина теж рухається.

Потрібно реагувати.

Імпровізувати.

Іноді брати ініціативу.

Іноді віддавати.

Помилятися.

Коригуватися.

Дивитися не лише на ноги.

Саме тому урок Беверлі — один із найкращих моментів серії.

Він буквально навчає Дейту танцювати.

А метафорично — показує, чого бракує його підходу до людяності.

Не ще одного алгоритму.

Гнучкості перед непередбачуваністю іншої людини.

І так, Беверлі отримує по ногах

Дейта дуже старається.

Непогано.

Потім знову наступає Крашер на ногу.

Потім іще.

Беверлі терпляча.

Але докторка Enterprise, можливо, вперше за кар’єру ризикує опинитися власною пацієнткою через урок бальних танців.

Коли її викликають у лазарет через пологи лейтенантки Хуарес, вона йде з легким кульганням.

Дейта тим часом продовжує практикуватися з голографічною партнеркою.

У цьому є щось надзвичайно миле.

Він міг би завантажити енциклопедію танців за секунди.

Але хоче навчитися.

Різниця дуже важлива.

Кіт

Посеред усіх цих подій Дейта повертається до каюти.

Замовляє в реплікаторі котячу їжу.

Сідає працювати.

Кіт підходить.

Стрибає йому на коліна.

Дейта автоматично починає гладити його. Це перша поява кота, який пізніше стане відомий як Спот; офіційний StarTrek.com також пов’язує саме «Data’s Day» із ранніми сценами Дейти та Спота.

Майже нічого не відбувається.

І саме тому сцена прекрасна.

Дейта не гладить кота тому, що це потрібно для місії.

Не для дослідження людяності.

Не тому, що Джорді сказав.

Він просто робить це.

Звичка.

Рутина.

Стосунок.

Спот приходить до нього.

Дейта годує.

Гладить.

Піклується.

У майбутніх серіях цей зв’язок стане ще важливішим.

Але вже тут цікаво:

андроїд, який постійно запитує, чи здатен він відчувати людську близькість, тримає домашню тварину й поводиться з нею саме як людина, котрій ця істота небайдужа.

Може, проблема не в тому, що Дейта не має людяності.

Можливо, він просто постійно шукає її не там.

О’Браєн приходить за порадою до андроїда

Після першого вибуху Майлз трохи заспокоюється.

Приходить у каюту Дейти.

Вибачається.

І просить допомогти.

Йому потрібно, щоб Дейта поговорив із Кіко.

Переконав її не скасовувати шлюб.

Дейта логічно пропонує:

хіба не краще піти до Трой?

О’Браєн уже пробував.

Не допомогло.

А Дейта знає Кіко довше за нього.

Це цікава маленька деталь: за сценарієм саме Дейта колись познайомив Кіко й Майлза, а Кіко прямо говорить, що він багато означає для них обох.

Тобто Дейта тут не випадковий церемоніальний учасник.

Він реально частина історії їхніх стосунків.

Ще один доказ:

у нього є соціальне життя, яке він сам іноді недооцінює.

Дейта знову робить усе логічно. І знову погіршує

Він знаходить Кіко в дендрарії.

Вона вже значно менш спокійна.

Але Дейта бачить ту саму логічну людину, яка вранці надала йому рішення.

Тому починає аналіз.

Ти скасувала весілля, тому що думала, що це зробить тебе щасливою.

Але зараз ти не виглядаєш щасливою.

Отже, гіпотеза не підтвердилася.

Отже, рішення було неправильним.

Це абсолютно чистий логічний аргумент.

І абсолютно жахлива розмова з людиною в емоційній кризі.

Кіко злиться.

Дейта продовжує.

Твоє рішення поранило Майлза.

Кіко ще більше злиться.

А коли Дейта говорить, що діє як друг, вона відповідає:

якщо ти друг — залиш мене в спокої.

Ще одна помилка.

І ще один урок.

Правильна інформація, подана в неправильний момент, не завжди допомагає.

Часто це одна з найскладніших речей для дуже раціональних людей.

Вони думають:

якщо твердження правдиве, воно корисне.

Ні.

Контекст.

Завжди контекст.

Дейта починає сумніватися у власній здатності дружити

Це ключова річ.

Він не просто думає:

«Моя техніка переконання була невдалою».

Для Дейти це дослідження дружби.

Він хоче знати, що означає бути другом.

А сьогодні:

неправильно повідомив новину;

отримав гнів О’Браєна;

спробував допомогти Кіко;

зробив їй боляче;

втрутився;

вона попросила його піти.

Отже, чи справді він хороший друг?

Це питання значно більш людське, ніж будь-яка імітація емоцій.

Ми всі час від часу питаємо:

чи допоміг я?

Чи не зробив гірше?

Чи треба було мовчати?

Чи я втрутився, бо друг потребував мене — чи тому, що сам хотів «виправити» його проблему?

Дейта не має емоцій.

Але моральна структура дружби для нього абсолютно реальна.

Т’Пел: інша людина логіки

Паралельно Enterprise приймає на борт вулканську посолку Т’Пел.

І Дейта дуже зацікавлений.

Він навіть порівнює себе з вулканцями.

Вони теж ставлять логіку вище за емоції.

Але є різниця.

Вулканці мають емоції.

Просто контролюють.

Дейта вважає, що не має.

Він бачить привабливість «чистоти» вулканської логіки, але водночас називає цю філософію дещо холодною — такою, якій бракує краси й радості.

І це прекрасна іронія.

Андроїд без людських емоцій дивиться на вулканців і думає:

хлопці, ви трохи сухі.

Дейта прагне людяності не тому, що вона найефективніша.

Якби головною метою була лише ефективність, він міг би ідеалізувати вулканську дисципліну.

Але Дейта хоче:

мистецтва.

Гумору.

Дружби.

Танців.

Красоти.

Він не просто хоче правильно функціонувати.

Хоче жити багатше.

Т’Пел просить секретні дані

У певний момент Т’Пел звертається до Дейти з офіційним кодом доступу.

Код справжній.

Вона просить секретну інформацію про максимальну потужність дефлекторних щитів Enterprise.

Дейта зупиняється.

Чому вона хоче це знати?

Т’Пел відповідає:

їй потрібна інформація.

Дейта пояснює:

його захисні протоколи працюють так само, як корабельний комп’ютер. Будь-який запит про закриті системи повинен бути зафіксований і переданий капітану разом із метою запиту.

Т’Пел помітно змінює ставлення.

Каже:

насправді їй не були потрібні дані.

Вона просто перевіряла системи безпеки Дейти.

Вони її задовольнили.

Скасувати запит.

І Дейта...

не вірить їй повністю.

Точніше, він не має підстав не вірити.

Вулканці не брешуть.

Принаймні це загальноприйняте уявлення.

Отже, пояснення треба прийняти.

Але щось не сходиться.

І Дейта говорить у журналі:

іноді він хотів би мати те, що люди називають інтуїцією.

«Gut feeling».

Внутрішнє відчуття.

Бо логічно все чисто.

А система попередження все одно десь блимає.

Це прекрасно римується з весіллям

У Кіко все навпаки.

Логічний аналіз Дейти говорить одне.

Людська інтуїція Джорді:

інше.

З Т’Пел:

формальні дані говорять, що все нормально.

Інтуїція, якої Дейта не має, могла б сказати:

щось тут дуже погано.

Тобто весь епізод побудований на межі між:

інформацією

та

значенням інформації.

Дейта має чудовий доступ до першого.

І постійно вчиться другому.

Т’Пел «гине»

Enterprise прибуває на зустріч із ромуланським кораблем.

Пікар від самого початку не любить ідею передавати вулканську дипломатичну представницю безпосередньо на ворожий корабель, але Т’Пел наполягає.

Вона телепортується.

І щось іде не так.

О’Браєн утрачає транспортний шаблон.

Системи працюють.

Блокування сигналу немає.

Але молекулярна структура Т’Пел руйнується.

Через кілька секунд О’Браєн вимушений повідомити містку:

посолка загинула.

Сцена страшна саме тому, що транспортер для Enterprise — рутина.

Люди користуються ним постійно.

Звідси й удар.

Найбуденніша система раптом убиває одну з найважливіших дипломаток Федерації просто перед ромуланцями.

Політичні наслідки потенційно величезні.

Ромуланці миттєво починають підозрювати Федерацію.

Пікар — ромуланців.

О’Браєн — самого себе.

А Дейта знову збирає факти.

О’Браєн переживає другий кошмар цього дня

Зранку наречена скасувала весілля.

Удень у його транспортері загинула високопоставлена посолка.

Можливо, Майлзу треба було просто залишитися в ліжку.

Але серйозно — це хороший момент для персонажа.

О’Браєн не просто «оператор транспортера».

Він професіонал.

Знає систему.

Перевіряє.

Пояснює:

блокування не втрачалося.

Резерви не активувалися, бо комп’ютер не реєстрував стандартної несправності.

Котушки нещодавно замінені.

Інтерференції не було.

Саме відсутність нормальної технічної причини й створює підозру.

Якщо машина справна — що сталося?

Дейта помічає, що «смерть» занадто зручна

Розслідування поступово показує:

транспортер не зламався.

Т’Пел не загинула випадково.

Органічні рештки на платформі є, але недостатні для нормальної ідентифікації або розтину.

Все виглядає як смерть.

Але не доводить її.

Паралельно ромуланці дедалі агресивніше вимагають пояснень.

Пікар не збирається дозволяти їм диктувати умови.

Enterprise стежить.

Ромуланці теж.

Зрештою виникає зіткнення.

І з’являється другий ромуланський Warbird.

Ситуація миттєво переходить у категорію:

«сьогодні точно не хочемо починати війну».

І тоді ромуланський командир Мендак показує Т’Пел.

Живу.

У ромуланській формі.

Райкер здивований.

Т’Пел?

Вона виправляє:

субкомандер Селок.

Пікар розуміє:

шпигунка.

Вулканка, яка брехала

І ось тут рання сцена з Дейтою набуває нового сенсу.

Т’Пел сказала неправду.

Вулканці не брешуть?

Так.

Тільки вона не вулканка.

Ромуланка.

Селок багато років діяла під прикриттям усередині Федерації, і тепер Ромуланська імперія провела надзвичайно складну операцію, щоб повернути свою агентку.

І саме Дейта на кілька годин раніше майже відчув проблему.

Не емоцією.

Не телепатією.

А суперечністю.

Селок перевірила його захист.

І відійшла, щойно зрозуміла, що запит буде зафіксований.

Дейта не міг довести.

Але помітив.

Тобто іронія полягає в тому, що «інтуїція», якої він так хотів, уже починає формуватися.

Просто не як містичне відчуття.

А як накопичений досвід, який ще не повністю оформлений у формальну модель.

А хіба людська інтуїція не часто саме така?

Мозок уже побачив закономірність.

Свідомість ще не встигла сформулювати.

Пікар програє шпигунську партію — і правильно відступає

З’являється другий ромуланський корабель.

Пікар розуміє:

щоб повернути Селок силою, доведеться вступити в бій.

А це може означати війну.

Мендак упевнено грає на цьому.

Для нього Селок — не злочинниця.

Патріотка, яка чудово служила Імперії.

З погляду Федерації:

шпигунка.

З погляду Ромула:

героїня.

Класичний Star Trek.

Пікар не отримує красивої перемоги.

Не рятує Т’Пел.

Не захоплює Мендака.

Не викриває операцію достатньо рано.

Ромуланці фактично виграли.

І Enterprise відходить.

Бо головна відповідальність Пікара:

не помститися.

Не компенсувати приниження.

Не довести, що його неможливо обдурити.

Не почати війну через одного агента.

Це зріліше за героїчну стрілянину.

І після всього цього — весілля

Ось чому структура серії така хороша.

Дипломатичний скандал.

Ромуланці.

Шпигунка.

Два Warbird.

Майже війна.

А потім Дейта повертається до Кіко.

І каже:

йому потрібна допомога.

Він вважає, що образив її.

Не знає, як виправити помилку.

Хоче попросити вибачення.

Кіко дивиться.

Каже:

він її не образив.

Дейта все одно думає, що не повинен був втручатися.

Кіко відповідає:

найкраще, що він може зараз зробити — піти переодягнутися.

Для весілля.

Дейта завмирає.

Весілля?

Так.

Вона передумала.

І навіть коли Кіко називає його «батьком нареченої» та каже не нервувати, Дейта повторює:

він не нервує.

Він просто...

заплутався.

Мабуть, найточніший підсумок усього його дня.

Чому Кіко передумала?

Серія не дає математичної відповіді.

І це правильно.

Дейта хотів би рівняння.

Можливо:

розмова з Трой;

реакція Майлза;

розмова з Дейтою;

час наодинці;

усвідомлення того, що вона справді любить О’Браєна;

страх перед весіллям, який пройшов.

Можливо, усе разом.

Саме це Дейта й повинен зрозуміти.

Людське рішення не обов’язково має одну змінну.

Кіко може:

боятися шлюбу;

любити Майлза;

хотіти втекти;

не хотіти втрачати його;

бути впевненою;

бути невпевненою

— одночасно.

Для Дейти суперечність.

Для людини:

вівторок.

Весілля Майлза й Кіко

Фінальна церемонія дуже красива й важлива для майбутньої франшизи.

Це перша поява Кіко Ішікави, і саме тут вона одружується з Майлзом О’Браєном. Надалі їхня родина стане значною частиною не лише TNG, а особливо Deep Space Nine. StarTrek.com прямо називає «Data’s Day» першою появою Кіко й відзначає, що її подальша історія з Майлзом, дітьми та власною професійною ідентичністю продовжиться на DS9. (startrek.com)

Церемонія об’єднує японські та ірландські елементи.

Кіко молиться предкам.

На ній традиційно натхненний японський весільний одяг.

Дейта супроводжує її до Майлза.

Наречені п’ють із церемоніальної чаші.

Пікар проводить сам шлюбний ритуал, посилаючись на стару морську традицію, за якою капітан має честь поєднувати людей у шлюбі.

Джорді стоїть поруч як шафер.

Друзі.

Колеги.

Родина.

Звичайний день на космічному кораблі.

Тільки кілька годин тому цей самий корабель міг розпочати міжзоряну війну.

Дейта нарешті танцює

У фіналі він танцює з Кіко.

Не ідеально повторює рухи Беверлі.

Не виконує чечітку.

Просто танцює.

І це дуже важливий візуальний фінал для всієї його маленької арки.

Крашер сказала:

не копіюй.

Веди.

Імпровізуй.

Дейта це робить.

Можливо, танець усе ще значною мірою алгоритмічний.

Але чи має це значення?

Людина теж вивчає:

кроки;

позицію рук;

ритм;

правила.

Потім вони стають природними.

Дейта робить те саме.

Його шлях до людяності, можливо, просто більш усвідомлений.

«Я не розумію ненависть. Але розумію потребу в дружбі»

Під час весілля Дейта підсумовує день для Меддокса.

Він визнає:

є емоції, яких досі не розуміє.

Гнів.

Ненависть.

Помста.

Але бажання бути коханим його не дивує.

Потреба в дружбі — теж.

Це речі, які він уже розуміє.

І ось тут майже вся філософія персонажа вкладається в кілька речень.

Дейта постійно хоче «стати людиною».

Наче людяність — величезна вершина, до якої він іще не дістався.

А глядач дивиться на нього й думає:

Дейта.

Ти організовуєш весілля друзів.

Хвилюєшся, що образив людину.

Просиш допомоги, коли не знаєш, як вибачитися.

Називаєш Джорді найкращим другом.

Відчуваєш спорідненість із Ворфом.

Доглядаєш кота.

Навчаєшся танцювати, тому що хочеш розділити важливий день із людьми.

Добровільно допомагаєш Меддоксу, хоча він колись хотів тебе розібрати.

Може, ти вже значно ближче до своєї мети, ніж думаєш.

Народження

Після весілля Дейта йде шукати Беверлі Крашер.

Знаходить Пікара біля колиски.

Лейтенантка Хуарес народила сина.

Поки Enterprise дивився на ромуланські Warbird і готувався до потенційного бою, у лазареті відбувалося щось зовсім інше.

Народжувалася людина.

Пікар дивиться на дитину й зауважує:

у той самий момент, коли корабель стояв перед загрозою знищення, тут відбувалося маленьке диво.

Потім тихо вітає хлопчика на борту.

Дуже проста сцена.

І дуже Star Trek.

Тому що франшиза в найкращі моменти завжди пам’ятає:

зорельоти існують не заради зорельотів.

Дипломатія не заради дипломатії.

Федерація не заради інституції.

Усе це має сенс через життя.

Людей.

Майбутнє.

Дітей, які народжуються на кораблі, що летить до зірок.

Весілля й народження проти шпигунства й війни

У серії існують два світи.

Один:

Селок.

Таємні коди.

Шпигунство.

Нейтральна зона.

Політична брехня.

Військові кораблі.

Прихована операція.

Інший:

Кіко.

Майлз.

Джорді.

Беверлі.

Ворф.

Кіт.

Танець.

Весільна церемонія.

Немовля.

І Enterprise містить обидва.

Так само, як нормальне життя.

Світова політика може бути на межі катастрофи.

А хтось у цей час вибирає весільні келихи.

І хтось народжує.

І хтось свариться через дурницю.

І хтось уперше називає іншу людину найкращим другом.

Саме тому «звичайний день» Дейти насправді здається таким багатим.

Відмінність Дейти від Т’Пел

На початку Дейта думає:

можливо, він близький до вулканців.

Логіка.

Відсутність видимих емоцій.

Самоконтроль.

Але до фіналу стає очевидно:

Дейта рухається зовсім в іншому напрямку.

Він не хоче мінімізувати емоційність.

Хоче розуміти.

Вулканська традиція говорить:

емоція може бути небезпечною; її потрібно дисциплінувати.

Дейта говорить:

емоція мені незрозуміла; я хочу підійти ближче.

Це принципово різні філософії.

Іронічно, що «вулканка» Т’Пел узагалі виявляється ромуланкою.

А Дейта, який сумнівається, чи достатньо він людяний, виявляється одним із найчесніших персонажів епізоду.

Брехня

«День Дейти» також дуже багато говорить про брехню.

Кіко не зовсім бреше.

Але неправильно інтерпретує власні почуття.

Райкер говорить протилежне тому, що має на увазі, використовуючи сарказм.

Джорді та перукар говорять образливі речі як прояв дружби.

Т’Пел прямо бреше про власну особистість.

Ромуланці інсценують смерть.

Навіть весільні очікування створюють ситуацію, де Кіко думає:

«Я повинна бути щасливою».

Не:

«Я щаслива».

Повинна.

Усе це неймовірно складно для Дейти.

Слова весь час перестають бути прямим відображенням реальності.

І це, можливо, один із головних бар’єрів його людського навчання.

Але до кінця він починає розуміти:

інколи правда визначається не окремою фразою.

Потрібно дивитися на весь контекст.

Найкращий друг як перекладач людства

Джорді в цьому епізоді робить приблизно те, що робить у багатьох хороших історіях Дейти.

Не пояснює йому людство академічно.

Просто каже:

О’Браєн здивувався.

Кіко має «cold feet».

Вона, швидше за все, передумає.

Це знання неможливо довести.

Дейта питає:

ти справді думаєш, що весілля відбудеться?

Джорді:

абсолютно.

Довірся мені.

І виявляється правий.

Ось, можливо, найкоротша різниця між Дейтою та Джорді.

Дейта:

покажи модель.

Джорді:

я просто знаю людей.

З часом Дейта теж накопичує це «просто знаю».

Можливо, саме так і народжується інтуїція.

Ворф як інший outsider

Особливо приємно, що серія не залишає Дейту єдиним «дивним» персонажем серед людей.

Ворф теж не розуміє багато людських звичаїв.

Весільні ритуали йому здаються надмірно емоційними.

Подарунки — дивними.

Саме тому Дейта відчуває спорідненість.

Але у Ворфа є те, чого Дейта шукає:

власний культурний фундамент.

Ворф може сказати:

«Це не мій звичай».

Дейта не має такого простого пояснення.

Він створений людиною.

Живе серед людей.

Прагне людяності.

Але не має окремого суспільства андроїдів, до якого міг би повернутися.

Тому його відчуття «стороннього» навіть глибше.

І тим важливіше, що Enterprise дає йому вибрану родину.

Кіко — не просто «майбутня дружина О’Браєна»

Для першої появи персонажки вона отримує доволі складний вступ.

Можна критикувати сюжет:

глядач ще не знає її, а перше, що вона робить, — скасовує весілля.

Не найпростіший спосіб викликати симпатію.

Але саме це одразу показує:

Кіко не існує лише як романтичний аксесуар Майлза.

Вона має страхи.

Професію — ботаніку.

Власне середовище в дендрарії.

Власні культурні традиції.

Власну волю.

Навіть якщо ця воля сьогодні коливається.

Офіційний StarTrek.com пізніше підкреслював, що Кіко стала важливим персонажем саме як людина з власною професійною та культурною ідентичністю, особливо коли її родина згодом переїде на Deep Space 9. (startrek.com)

Тут усе тільки починається.

О’Браєн теж стає значно більшою людиною

На ранніх етапах TNG Майлз О’Браєн довго був майже просто знайомим обличчям у транспортерній.

«Data’s Day» робить дуже важливий крок.

Дає йому життя за межами пульта.

Він закоханий.

Злий.

Розгублений.

Просить друга про допомогу.

Працює під величезним професійним стресом.

Одружується.

Цей шлях зрештою приведе його до статусу одного з найдетальніше розвинених «звичайних людей» у всьому Star Trek.

Не капітан.

Не андроїд.

Не клінгон.

Не бетазоїд.

Майлз.

Хлопець, якому іноді дуже, дуже не щастить.

І цей епізод уже трохи репетирує майбутнє.

Спот як дуже маленька, але геніальна деталь

У серії кіт навіть не названий.

Але він уже виконує важливу функцію.

Дає Дейті стосунок, який не потребує складної людської мови.

Кіт не використовує сарказм.

Не скасовує весілля.

Не вимагає секретні дані.

Не шпигує на ромуланців.

Хоча, знаючи котів, останнє не можна повністю виключати.

Спот просто:

хоче їжу;

увагу;

тепло;

територію.

І Дейта прекрасно з цим справляється.

Можливо, тому що взаємодія простіша.

А можливо, тому що турбота взагалі є однією з речей, які Дейта розуміє краще, ніж думає.

StarTrek.com через багато років навіть описував Спота як одну з найважливіших частин емоційної історії Дейти — просту істоту, через яку андроїд виявляє щось надзвичайно близьке до любові. (startrek.com)

«День Дейти» як майже ситком

Серія часто поводиться як комедія.

І це не випадковість.

StarTrek.com включав її до переліку найбільш кумедних епізодів франшизи й окремо згадував майже ситкомну структуру: жахливо невдале повідомлення про скасоване весілля, уроки танців у Беверлі та постійне нерозуміння Дейтою побутових людських нюансів. (startrek.com)

Але комедія ніколи не принижує Дейту.

Ми сміємося не:

«дивіться, дурна машина».

Навпаки.

Дейта майже завжди має логічну причину для помилки.

Смішною є людська нелогічність.

Саме тому гумор працює навіть через десятиліття.

І раптом — шпигунський трилер

Це, мабуть, найбільший структурний ризик.

Половина серії:

весільні подарунки;

котик;

танці;

жарти.

Інша:

ромуланська агентка;

інсценована смерть;

Нейтральна зона;

два військові кораблі.

У менш умілій серії ці історії могли б виглядати як два випадкових сценарії, склеєних разом.

Але тут їх об’єднує Дейта.

В обох він намагається інтерпретувати людей.

Кіко:

каже одне, хоче інше.

Т’Пел:

каже одне, робить інше.

У першому випадку причина — емоційна складність.

У другому — свідомий обман.

І Дейта мусить навчатися розрізняти.

Тобто дипломатична лінія не просто додає небезпеку.

Вона розширює тему.

Найкраща сцена — урок танців

Для мене саме вона.

Бо одночасно:

смішна;

тепла;

характерна для Беверлі;

характерна для Дейти;

візуально динамічна;

ідеально працює як метафора.

Дейта може повторити найскладніші рухи, коли бачить їх.

Але коли треба імпровізувати з іншою людиною — губиться.

Це буквально його стосунок із людством.

Він здатен скопіювати.

Важче — взаємодіяти без готового алгоритму.

Крашер каже:

не копіюй.

Веди.

І, мабуть, це одна з найкращих порад, які Дейта отримував за весь серіал.

Найсмішніша сцена — «хороші новини»

Ніяких конкурентів.

Дейта заходить.

О’Браєн майже святково налаштований.

«У мене хороші новини».

Кіко скасувала весілля.

Ідеально.

Причому він не тролить.

Не помиляється в словах.

Він щиро вважає це хорошою новиною.

Саме це робить сцену в десять разів смішнішою.

Наймиліша сцена — кіт

Тому що Дейта навіть не коментує.

Годує.

Гладить.

Працює.

Життя.

Найнапруженіша сцена — «смерть» Т’Пел

О’Браєн бачить, як транспортний шаблон розпадається, і нічого не може зробити.

Для персонажа, який контролює транспортер щодня, це професійний кошмар.

І чудовий різкий перехід від комедії до небезпеки.

Найкращий твіст — Селок

Він не неймовірно складний для сучасного глядача.

Підозріла вулканка.

Питає секретні характеристики щитів.

Хоче сама перейти на ромуланський корабель.

Потім «гине».

Можна скласти два плюс два.

Але сам момент, коли Т’Пел з’являється в ромуланській формі, працює.

Особливо через попередню сцену з Дейтою:

«Вулканці не брешуть».

Саме так.

Але ніхто не обіцяв, що перед тобою вулканка.

Найкращий філософський момент — фінальний журнал

Дейта говорить Меддоксу:

якщо людяність не визначається просто тим, що ти народився з плоті й крові, а є способом мислити, діяти й відчувати, він сподівається одного дня знайти власну людяність. До того часу буде продовжувати вчитися, змінюватися, рости й намагатися стати чимось більшим за те, чим є зараз.

Це, мабуть, один із найкращих описів Дейти.

І навіть не лише Дейти.

Хіба це не чудове визначення людини взагалі?

Вчитися.

Змінюватися.

Рости.

Намагатися стати кращим.

Якщо це людяність — Дейта вже давно бере участь.

Парадокс Дейти

Чим сильніше він говорить:

«Я не людина»,

тим частіше поводиться як один із найлюдяніших людей на кораблі.

Він не розуміє:

заздрості;

ненависті;

помсти;

образи.

Але розуміє:

вірність;

відповідальність;

потребу в дружбі;

бажання допомогти;

прагнення самовдосконалення.

Можливо, бути людиною — це не обов’язково мати повний комплект наших найгірших емоцій.

І серіал дуже мудро не дає остаточної відповіді.

Брент Спайнер — 10/10

Епізод майже повністю тримається на ньому.

І цікаво, що Дейта весь час має відносно нейтральне обличчя.

А серія при цьому надзвичайно емоційна.

Спайнер грає:

цікавість;

розгубленість;

інтелектуальне задоволення;

незручність;

моральне занепокоєння;

щось дуже близьке до радості.

Маленькими змінами.

Поглядом.

Паузою.

Ледь іншим тоном.

Особливо прекрасна реакція:

«Я не нервую. Я просто... заплутався».

У ній весь персонаж.

Джорді — 9/10

Не величезна роль.

Але абсолютно необхідна.

Його дружба з Дейтою є однією з найкращих у TNG.

Він не ставиться до андроїда як до проєкту.

Не пояснює людство зверхньо.

Може сміятися з нього.

Може бути роздратованим.

Може сказати:

«довірся мені».

Саме так і поводиться найкращий друг.

Беверлі — 9,5/10

Гейтс Макфадден отримує чудову комедійну сцену.

І дуже шкода, що TNG не використовував її танцювальну підготовку частіше.

Беверлі тут тепла.

Смішна.

Терпелива.

І сцена демонструє її життя за межами медицини.

У неї були заняття.

Спогади.

Творчість.

Вона не просто людина з трикодером у лазареті.

StarTrek.com і сама Макфадден пізніше згадували «Data’s Day» серед епізодів, де Беверлі дозволяли бути трохи креативнішою та комедійнішою. (startrek.com)

Ворф — 9/10 за кілька хвилин

Будь-який персонаж, який може перетворити вибір весільного подарунка на пошук зброї, заслуговує високої оцінки.

Але справжня цінність сцени — в тому, як Дейта описує їхню спорідненість як двох outsider’ів.

Маленький, дуже хороший шматочок розвитку обох.

О’Браєн — 9/10

Колм Міні отримує можливість стати повноцінною людиною за межами транспортної платформи.

І це одна з тих серій, де вже видно, наскільки багато можна зробити з цим персонажем.

Весілля стане основою величезної частини його майбутнього життя.

Кіко — 8,5/10

Її перша поява дещо ризикована через сюжет із скасуванням весілля.

Але Розалінд Чао робить Кіко живою.

Не примхливою нареченою.

А людиною, яку лякає величезна зміна.

У наступних серіях вона ще багато разів демонструватиме характер.

Т’Пел / Селок — 8,5/10

Непогана одноепізодна агентка.

Твіст працює.

А сцена з секретними даними дуже добре інтегрована в загальну тему інтуїції та буквального трактування слів.

Пікар — 8,5/10

Сьогодні він не головна людина серії.

Але чудово працює на краях.

Дипломатично стриманий у кризі.

Не дозволяє ромуланцям втягнути Enterprise в дурний бій.

Проводить весілля.

А наприкінці стоїть біля новонародженої дитини.

Капітан корабля в одному епізоді буквально проходить шлях від потенційної міжзоряної війни до:

«Ласкаво просимо на борт».

Саме тому Пікар — Пікар.

Атмосфера — 10/10

Не через спецефекти.

Через життя.

Корабель нарешті здається місцем, де 24 години на добу щось відбувається навіть без участі головного сюжету.

Перукарня.

Дендрарій.

Кіт.

Реплікаторний магазин.

Весільні прикраси.

Народження.

Це робить Enterprise реальним.

StarTrek.com справедливо називає «Data’s Day» архетиповою серією «низьких ставок», сила якої саме у дрібних взаємодіях і можливості побачити персонажів поза великими кризами. (startrek.com)

Хоча, звісно, ромуланці все одно примудряються притягнути два Warbird.

Бо зовсім спокійно у Зоряного флоту не буває.

Сценарна структура — 9,5/10

Дві історії на папері майже несумісні.

Весілля.

Шпигунка.

Але все тримається на Дейті.

Його центральна проблема одна:

як інтерпретувати поведінку людей, коли слова не дають повної картини?

Кіко.

О’Браєн.

Райкер.

Т’Пел.

Навіть Беверлі під час танцю.

Усі змушують його вийти за межі буквального.

Через це епізод відчувається цілісним.

Що працює слабше

Найочевидніше — ми майже не знаємо стосунків О’Браєна та Кіко до їхнього весілля.

Для сучасного серіалу це було б дивно.

Уявіть:

нова персонажка з’являється.

Через сорок хвилин стає дружиною вже знайомого персонажа.

Сьогодні, ймовірно, їм дали б сезон побачень.

TNG:

«Ні, вони вже зустрічалися поза екраном. Весілля о 18:00».

Через це холодні ноги Кіко мають трохи меншу емоційну силу, ніж могли б.

Ми не бачили, як вони прийшли до цього рішення.

Але довгостроково шлюб стане настільки важливою частиною канону, що ретроспективно сцена набирає ваги.

Другий недолік — шпигунська лінія могла б бути глибшою

Селок — потенційно величезна історія.

Ромуланська агентка під виглядом вулканської дипломатки.

Як довго вона діяла?

Які секрети передала?

Хто ще був скомпрометований?

Як ромуланці змогли створити настільки переконливу легенду?

Які наслідки це матиме для дипломатії Федерації?

Епізод майже одразу йде далі.

Це трохи шкода.

Але якщо заглибитися, «День Дейти» перестане бути «днем Дейти» й стане двосерійним шпигунським трилером.

Тому вибір зрозумілий.

Третій недолік — весільна криза вирішується майже за кадром

Дейта поговорив із Кіко.

Вона розсердилася.

Потім проходить ромуланська криза.

Потім Кіко вже передумала.

Хотілося б одну коротку сцену, де вона сама сформулювала:

чого саме боялася.

Але, з іншого боку, відсутність пояснення дуже тематична.

Дейта так і не отримує чисту формулу.

Людина просто змінює рішення.

Вітаємо у світі людей.

Підсумкова оцінка — 9,6/10

«День Дейти» — одна з моїх найулюбленіших серій четвертого сезону саме тому, що вона не намагається бути великою.

У сезоні вже було достатньо великих речей.

Борґ.

Травма Пікара.

Дім Сунга.

Клінгонська політика.

Альтернативні реальності.

Ця серія дозволяє просто пожити на Enterprise.

І виявляється:

цього достатньо.

Чому вона така важлива для Дейти

«Brothers» показувала походження.

Сунг.

Лор.

Емоційний чип.

Великі питання:

хто створив Дейту?

Що він може відчувати?

Що робить його унікальним?

«Data’s Day» робить протилежне.

Ніякої великої міфології.

Один день.

І через цей один день показує Дейту навіть краще.

Бо людяність не визначається тільки моментом, коли ти врятував планету.

Вона визначається тим:

кого ти називаєш другом;

як вибачаєшся;

як реагуєш на помилку;

як доглядаєш тварину;

як намагаєшся зрозуміти людину, яка сама себе не розуміє;

чи готовий ти навчитися танцювати просто тому, що цей день важливий для твоїх друзів.

Іронія Брюса Меддокса

І весь цей запис піде Меддоксу.

Людині, яка колись дивилася на Дейту й бачила:

надзвичайно складний механізм.

Об’єкт дослідження.

Машину, яку можна розібрати.

А тепер отримає звіт.

Про кота.

Весілля.

Дружні образи.

Подарунки.

Танці.

Інтуїцію.

Непорозуміння.

Народження.

Можливо, це найкраща відповідь на питання Меддокса.

Хочете зрозуміти Дейту?

Не дивіться лише на позитронну матрицю.

Подивіться на його день.

Фінальна думка

«День Дейти» починається в темряві.

Нічна вахта.

Enterprise спокійно стоїть у космосі.

Дейта сидить у командному кріслі й диктує лист людині, яка хоче краще зрозуміти його програмування.

Завдання звучить майже науково:

описати один день.

Особливо дружбу.

Дейта, напевно, думає, що це просто.

Дані будуть структуровані.

Події зафіксовані.

Реакції описані.

Висновки сформульовані.

А потім починається ранок.

Кіко каже:

весілля скасовано.

Дейта думає:

це зробить її щасливою.

Отже, Майлз буде щасливий.

Він іде до О’Браєна.

«Хороші новини».

Майлз майже вибухає.

Перша помилка.

Дейта йде до Джорді.

Вивчає дружні образи.

«Горохова голова».

Друга маленька катастрофа.

Йде по подарунок.

Зустрічає Ворфа.

Виявляє, що навіть клінгон, який виріс серед людей, теж не до кінця розуміє людські весільні ритуали.

І Дейта раптом не такий самотній.

Потім Т’Пел.

Вулканка.

Логіка.

Здавалося б, зрозумілий світ.

Вона ставить дивне питання.

Просить секретну інформацію.

Дає формально правильне пояснення.

Дейта приймає.

Але хоче мати інтуїцію.

Щось усередині логічної системи не сходиться.

Потім танці.

Беверлі показує рух.

Дейта копіює.

Ідеально.

Але парний танець ламає його.

Бо іншу людину не можна просто копіювати.

Треба вести.

Реагувати.

Імпровізувати.

Дивитися в очі.

Дейта не знає, як.

Вчиться.

Потім Т’Пел «помирає».

Потім воскресає.

Тому що вона ніколи не була Т’Пел.

Слова знову не означали того, що здавалися.

Логіка була правильною.

Вхідні дані — фальшивими.

Ромуланці відлітають.

Федерація не починає війну.

Кіко передумує.

Майлз одружується.

Дейта танцює.

Дитина народжується.

І наприкінці корабель знову переходить у нічну вахту.

День закінчився.

Все начебто повернулося в норму.

Він досі не розуміє багато людських емоцій.

І найкраща іронія «Дня Дейти» полягає в тому, що він, мабуть, останній на Enterprise, хто ще не помітив:

вона вже давно там.