Є персонажі, яких серіал представляє дуже ввічливо.

Вони заходять на місток.

Усміхаються.

Називають ім’я.

Тиснуть руку капітану.

Через десять хвилин глядач уже розуміє: ось новий хороший хлопець, ось його робоче місце, а ось чашка, з якої він питиме наступні три сезони.

Ро Ларен приходить на «Ентерпрайз» зовсім інакше.

Її ніхто не хоче бачити.

Пікар знає її ім’я і відразу протестує.

Райкер дивиться на неї так, ніби транспортер щойно матеріалізував у його відсіку дисциплінарний рапорт із ногами.

Частина екіпажу знає про її минуле.

І сама Ро не робить абсолютно нічого, щоб полегшити ситуацію.

Вона не намагається сподобатися.

Не просить другого шансу.

Не виголошує промову про те, що змінилася.

Не демонструє покаяння.

Навпаки.

Вона практично одразу порушує соціальну атмосферу «Ентерпрайза», де більшість головних герої ... Читати далі »

Є серії «Зоряного шляху», які запам’ятовуються космічними битвами.

Є серії, які запам’ятовуються Боргом, Клінгонами, Ромуланами, часовими парадоксами або черговою ситуацією, коли «Ентерпрайз» дивом не перетворився на дуже дорогу купу космічного металобрухту.

А є «Дармок».

Серія, у якій головною проблемою стає речення.

Не наднова.

Не війна.

Не злий штучний інтелект.

Не аномалія, яка ось-ось з’їсть половину галактики.

Просто два розумні види дивляться один на одного, універсальний перекладач справно перекладає кожне слово — і ніхто нічого не розуміє.

«Дармок і Джалад на Танагрі».

Для екіпажу «Ентерпрайза» це звучить приблизно так само інформативно, як фраза:

«Микола, коли холодильник упав».

Слова знайомі.

Граматика приблизно зрозуміла.

Імена можна визначити.

А сенсу &mdash ... Читати далі »

П’ятий сезон «Зоряного шляху: Наступне покоління» починається не з традиційної історії про нову планету, загадкову аномалію чи дипломатичну кризу, яку капітан Пікар спробує вирішити за столом переговорів. Він починається там, де завершився четвертий сезон: у самому центрі клінгонської громадянської війни, де політичні інтриги тісно переплітаються з особистою драмою Ворфа, Ромуланська імперія діє руками своїх союзників, Федерація балансує на межі втручання у внутрішній конфлікт, а давно загибла Таша Яр несподівано повертається до історії у найбільш дивній і трагічній формі.

«Спокута 2» — «Redemption II» — вийшла в американський ефір 23 вересня 1991 року. Сценарій написав Рональд Д. Мур, а режисером другої частини став Девід Карсон. Це перша серія п’ятого сезону й завершення двосерійної історії, розпочатої фіналом четвертого сезону. ( ... Читати далі »

«Спокута, частина 1» — Redemption, Part I — це саме той фінал сезону, після якого слово «далі буде» сприймається майже як особиста образа.

Четвертий сезон Star Trek: The Next Generation закінчується не появою Борґ, не вибухом Enterprise і навіть не смертю когось із головних персонажів.

Він робить дещо значно важливіше для довгої історії серіалу:

перетворює Ворфа з офіцера Зоряного флоту на активного учасника історії власного народу.

Протягом кількох років ми бачили клінгона, який стояв на містку Федерації та намагався поєднати дві майже несумісні системи.

З одного боку:

Зоряний флот.

Дисципліна.

Федеративні закони.

Мир.

Дипломатія.

Контроль.

З іншого:

Клінгонська імперія.

Кров.

Честь.

Родина.

Помста.

Традиція.

Війна.

Ворф постійно жив між ... Читати далі »

«Око розуму» — The Mind’s Eye — одна з найпохмуріших серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation.

Не тому, що тут багато смертей.

Насправді великих втрат немає.

Не тому, що Enterprise веде масштабну битву.

Її теж немає.

І навіть не тому, що ромуланці знову намагаються розвалити союз Федерації та Клінгонської імперії.

До цього ми вже майже звикли.

Справжній жах серії значно особистіший.

Ромуланці беруть Джорді Ла Форжа.

Прив’язують до крісла.

Підключаються безпосередньо до нейронних імплантів його VISOR.

Ламають асоціації між страхом, насильством і моральною забороною.

Змушують його знову й знову вбивати голографічного Майлза О’Браєна.

Потім стирають сам факт катування.

Вставляють фальшиві спогади про чудову відпустку на Рисі.

Повертають Джорді на Enterprise.

І він продовжує жити.

... Читати далі »

«Носій» — The Host — один із найважливіших епізодів Star Trek: The Next Generation не тому, що він бездоганний.

Навпаки.

Це серія, яка одночасно:

вводить у всесвіт Star Trek один із найцікавіших видів — трилів;

дає Беверлі Крашер одну з небагатьох великих романтичних історій;

ставить дуже сильне питання про природу особистості;

дозволяє Райкеру буквально поділитися тілом з іншою свідомістю;

говорить про кохання, яке переживає смерть фізичної оболонки;

а потім у самому фіналі робить крок, через який епізод уже понад тридцять років залишається предметом суперечок.

Бо серія майже сорок хвилин переконує нас:

тіло — не головне.

А потім з’являється нове тіло.

Жіноче.

І Беверлі говорить:

ні.

Не можу.

У результаті «The Host» сьогодні дивиться зовсім не так, як у 1991 р ... Читати далі »

«Половина життя» — Half a Life — одна з найбільш несподівано серйозних серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation.

Особливо якщо подивитися, хто стоїть у центрі історії.

Лваксана Трой.

Та сама Лваксана, поява якої зазвичай означає, що Жан-Люк Пікар найближчі сорок хвилин шукатиме аварійний вихід із власного корабля.

Гучна.

Нав’язлива.

Театральна.

Емоційна.

Схильна називати Ворфа «містером Вуфом».

Здатна перетворити звичайний дипломатичний прийом на соціальну катастрофу.

І традиційно абсолютно переконана, що Пікар таємно закоханий у неї, просто занадто сором’язливий, щоб це визнати.

Початок «Half a Life» навіть не намагається приховувати знайомий жарт.

Діана Трой записує особистий журнал приблизно з настроєм:

моя мати на борту.

А Пікар зустрічає Лваксану в коридорі й в ... Читати далі »

«Барабанне правосуддя» — The Drumhead — одна з тих серій Star Trek: The Next Generation, у яких майже немає космічної фантастики в традиційному сенсі.

Enterprise не потрапляє в часову аномалію.

Ніхто не перетворюється на інший біологічний вид.

Немає Q.

Немає Борґ.

Немає величезної космічної істоти, яка вирішила, що корабель — її мама.

Enterprise навіть практично нікуди не летить.

Але загроза для Федерації тут, можливо, серйозніша, ніж у багатьох епізодах із фазерами та ворожими флотами.

Тому що ворог цього разу приходить не ззовні.

Він одягає форму Зоряного флоту.

Говорить про безпеку.

Про патріотизм.

Про ворогів Федерації.

Про необхідність бути пильними.

Про те, що невинній людині нема чого боятися.

А потім поступово починає визначати «винних» не за злочинами —

а за походженням.

За з ... Читати далі »

«Кьюпідон» — Qpid — одна з найбільш відверто комедійних серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation.

Після боді-хорору «Кризи особистості», психологічного безсоння «Жахів ночі» та трансгуманістичного безумства «Енною мірою» серіал вирішує:

досить страждань.

Настав час переодягнути Пікара в Робіна Гуда.

Райкера — в Маленького Джона.

Дейту — у монаха Тука.

Ворфа — у Вілла Скарлета.

Джорді дати мандоліну.

Трой — лук, яким вона майже випадково прострелить Дейту.

А Веш зробити леді Маріан, котра повинна або вийти заміж за сера Гая Гісборна, або втратити голову.

І все це організовує Q.

Звичайно.

Хто ще?

Але за костюмами, мечами, дуже дивною середньовічною Англією й легендарним протестом Ворфа:

«Я не веселий чоловік!»

ховається цілк ... Читати далі »

«Енною мірою» — The Nth Degree — одна з найцікавіших серій четвертого сезону Star Trek: The Next Generation уже хоча б тому, що бере персонажа, якого найменше очікуєш побачити в ролі надлюдини, і на сорок п’ять хвилин перетворює його на один із найпотужніших інтелектів, які будь-коли ходили коридорами Enterprise.

Не Пікара.

Не Дейту.

Не Джорді.

Не Веслі Крашера.

Реджинальда Барклі.

Того самого Барклі, який під час своєї першої великої появи в «Hollow Pursuits» боявся нормально розмовляти з колегами, ховався в голодеку, запізнювався на роботу й компенсував соціальну тривожність фантазіями, де всі члени екіпажу поводилися так, як йому було комфортно.

Тепер він виходить на сцену.

Грає Сірано де Бержерака.

Нервує.

Збивається.

Виглядає так, ніби хоче телепортуватися крізь підлогу.

А за кілька днів уже сперечається з г ... Читати далі »