Є персонажі, яких серіал представляє дуже ввічливо.

Вони заходять на місток.

Усміхаються.

Називають ім’я.

Тиснуть руку капітану.

Через десять хвилин глядач уже розуміє: ось новий хороший хлопець, ось його робоче місце, а ось чашка, з якої він питиме наступні три сезони.

Ро Ларен приходить на «Ентерпрайз» зовсім інакше.

Її ніхто не хоче бачити.

Пікар знає її ім’я і відразу протестує.

Райкер дивиться на неї так, ніби транспортер щойно матеріалізував у його відсіку дисциплінарний рапорт із ногами.

Частина екіпажу знає про її минуле.

І сама Ро не робить абсолютно нічого, щоб полегшити ситуацію.

Вона не намагається сподобатися.

Не просить другого шансу.

Не виголошує промову про те, що змінилася.

Не демонструє покаяння.

Навпаки.

Вона практично одразу порушує соціальну атмосферу «Ентерпрайза», де більшість головних героїв уже давно довіряють одне одному, поважають одне одного й зазвичай можуть вирішувати робочі суперечки без бажання викинути співрозмовника через шлюз.

І саме тому Ро потрібна цьому серіалу.

Після двох сильних початкових серій п’ятого сезону — масштабної «Спокути 2» і майже філософського «Дармока» — «Енсін Ро» робить ще одну дуже важливу річ.

Вона розширює сам політичний світ «Зоряного шляху».

До цього Федерація у TNG переважно виглядала як цивілізація, яка вже розібралася зі своїми внутрішніми проблемами й тепер подорожує галактикою, делікатно пояснюючи іншим, як не треба поводитися.

А тут з’являється Ро Ларен і практично каже:

«А ви точно впевнені, що маєте моральне право читати всім лекції?»

І раптом стає цікаво.

Починається все з терористичного акту

Федераційна колонія на Соларіоні IV знищена.

Загинули люди.

Відповідальність за напад бере на себе група баджорських терористів.

Для Зоряного флоту ситуація на перший погляд проста.

Є напад.

Є жертви.

Є ті, хто заявив про свою відповідальність.

Є лідер терористів — Орта.

Потрібно знайти його й зупинити подальші атаки.

На «Ентерпрайз» прибуває адмірал Кеннеллі, який пояснює Пікару політичний контекст.

Баджор був анексований Кардасіанською імперією.

Баджорці втратили свою землю, багато хто був змушений жити в таборах і поселеннях далеко від батьківщини.

Кардасіанці десятиліттями борються з баджорським опором.

А тепер, здається, конфлікт уперше перекинувся на територію Федерації. (Memory Alpha)

Кеннеллі хоче, щоб Пікар знайшов Орту.

І для цього до екіпажу тимчасово приєднають баджорську офіцерку.

Ро Ларен.

Пікар миттєво впізнає ім’я.

І зовсім не тому, що чув про її видатну службу.

Ро Ларен: офіцер, якого ніхто не замовляв

Минуле Ро виглядає жахливо.

Вона служила на USS Wellington.

Під час місії на Гароні II Ро не виконала прямий наказ.

Результат — загибель восьми членів екіпажу.

Її віддали під військовий суд.

Вона була засуджена й опинилася у в’язниці.

Тобто перед нами не черговий молодий енсін, який хвилюється через першу зміну на містку.

Перед нами людина, чия кар’єра практично знищена.

І це важливо.

Тому що Ро не приходить на «Ентерпрайз» із надією.

Вона приходить із переконанням, що майже все вже втрачено.

Кеннеллі фактично витягує її з в’язниці для конкретної місії.

Для неї це не велика честь.

Це угода.

Тому коли Райкер обурюється її ставленням до служби на флагмані Федерації, Ро дуже швидко дає зрозуміти:

вона тут не тому, що мріяла побачити місток «Ентерпрайза».

Їй просто краще тут, ніж у камері.

Для Райкера це майже образа святині.

Він багато років живе всередині системи, яку поважає.

Для нього форма Зоряного флоту — честь.

Для Ро ця сама форма пов’язана з її найбільшим провалом.

Вже у першій зустрічі стає зрозуміло:

вони дивляться на ту саму організацію зовсім різними очима.

«Енсін Ларен».

Ні.

Один із найкращих маленьких моментів серії відбувається майже відразу.

Пікар звертається до неї:

«Енсін Ларен».

Ро виправляє його.

У баджорській традиції прізвище стоїть першим.

Її прізвище — Ро.

Ім’я — Ларен.

Тому правильно:

Енсін Ро.

На перший погляд це дрібниця.

Але насправді сцена одразу визначає весь персонаж.

Ро не дозволяє Федерації навіть випадково переписувати її ідентичність.

Вона пояснює, що багато баджорців погоджуються на інший порядок імен, щоб легше асимілюватися.

Вона — ні. (Memory Alpha)

Це фундаментальна риса Ро.

Вона може бути офіцеркою Зоряного флоту.

Може носити його форму.

Може служити на його кораблі.

Але не дозволить системі вирішувати, ким вона є.

Саме тому маленький конфлікт навколо її імені значно важливіший, ніж здається.

Це серія про народ, у якого забрали батьківщину.

І перше, за що тримається Ро, — власне ім’я.

Сережка, яка раптом стає політикою

Ще одна деталь — традиційна баджорська сережка.

Райкер наказує Ро зняти її відповідно до правил форми.

З погляду військової дисципліни він має рацію.

Форма є форма.

Правила є правила.

Але сценарій навмисно ставить це поруч із темою культурної асиміляції.

Тому сережка дуже швидко перестає бути просто прикрасою.

Для Ро це частина її баджорської ідентичності.

І виходить цікавий парадокс.

Федерація говорить:

ми поважаємо всі культури.

Зоряний флот говорить:

але, будь ласка, зніміть культурний символ, бо він не відповідає статуту.

Саме такі маленькі суперечності й роблять «Енсін Ро» набагато цікавішою за стандартну історію про терористів.

Наприкінці Пікар дозволить їй носити сережку.

Це маленький жест.

Але символічно дуже важливий.

Пікар не змушує Ро вибирати:

або Зоряний флот,

або Баджор.

Він дозволяє їй бути обома.

Хто такі баджорці?

Для сучасного глядача це питання звучить майже дивно.

Баджор — одна з найважливіших цивілізацій у всьому «Зоряному шляху».

Є Кіра Неріс.

Діп Спейс Найн.

Пророки.

Червоточина.

Кардасіанська окупація.

Опір.

Дукат.

Вінн.

Баджорська релігія.

Десятки годин історій.

Але у 1991 році всього цього ще не існувало.

«Енсін Ро» — перша поява баджорців у франшизі. Саме тут глядачі вперше бачать їх як народ, вигнаний, травмований і розсіяний після кардасіанської окупації. Пізніше ця основа стане центральною для Deep Space Nine. (Star Trek)

І цікаво, що їх представляють не через уряд.

Не через посольство.

Не через красиву планету.

Ми знайомимося з ними через біженців.

Це дуже сильне рішення.

Вало II

«Ентерпрайз» прибуває до системи Вало.

Там живуть баджорські переселенці.

І Пікар отримує перше справжнє зіткнення з реальністю, яку до цього знав лише з дипломатичних брифінгів.

Поселення бідне.

Людям бракує необхідних речей.

Вони живуть у важких умовах.

Їхній лідер Ків Фалор зовсім не вражений появою знаменитого капітана Федерації.

І тут відбувається дуже важлива розмова.

Для Пікара Федерація — потенційний помічник.

Для Ківа Федерація — цивілізація, яка роками дивилася, як Кардасія нищить його народ.

Ось центральна політична проблема епізоду.

Федерація може сказати:

«Ми не брали участі в окупації».

І це буде правдою.

А баджорці можуть відповісти:

«Так. Ви просто спостерігали».

І це теж буде правдою.

Нейтралітет очима жертви

«Зоряний шлях» дуже часто цінує принцип невтручання.

Перша директива.

Суверенітет.

Дипломатія.

Не можна просто прилетіти до чужої цивілізації й вирішити її проблеми фазерами.

Це логічний і морально важливий принцип.

Але «Енсін Ро» показує іншу сторону.

Для того, кого катують, ваш нейтралітет може виглядати як байдужість.

Для того, кого виганяють із дому, фраза:

«Це внутрішня справа іншої держави»

не дуже зігріває зимової ночі.

Ків фактично звинувачує Федерацію в пасивності.

І Пікар не має простої відповіді.

Це нова для TNG територія.

Серіал не говорить, що Федерація зла.

Але він дозволяє персонажам, які не є ворогами Федерації, критикувати її з морально переконливої позиції.

Офіційний StarTrek.com пізніше назвав «Енсін Ро» одним із найважливіших пост-TOS епізодів саме тому, що тут у політиці Федерації з’являється справжній внутрішній дискомфорт і неоднозначність. (Star Trek)

Пікар відповідає не промовою, а ковдрами

І ось тут Пікар демонструє, чому він Пікар.

Він не починає захищати Федерацію.

Не читає Ківу лекцію про міжзоряну політику.

Не говорить:

«Насправді все складніше».

Він бачить людей, яким холодно.

І наказує використати реплікатори «Ентерпрайза», щоб виготовити ковдри для кожної людини в поселенні.

Це маленький, але чудовий момент.

Пікар не може виправити історію Баджора.

Не може одним наказом вигнати Кардасію.

Але може зробити конкретну річ для конкретних людей.

І раптом дипломатія працює.

Не тому, що Пікар красиво говорить.

А тому, що допомога стає матеріальною.

Ків починає співпрацювати.

Він дає інформацію про Орту.

А Ро не хоче бути символом свого народу

Тут відкривається ще один дуже цікавий шар персонажа.

Можна було б очікувати, що Ро, як баджорка, буде автоматично ідеалізувати власний народ.

Ні.

Вона складніша.

Ро говорить, що втекла від такого життя.

Вона не хотіла залишитися в таборах.

Не хотіла дивитися на постійні страждання.

Не хотіла відчувати себе переможеною.

У ній є навіть сором.

Сором бути баджоркою.

Це дуже сильний і неприємний психологічний елемент.

Кардасіанська окупація не просто відібрала в людей домівки.

Вона змусила частину жертв соромитися власної жертвенності.

Ро дивиться на баджорців і бачить те, від чого все життя намагалася втекти.

Тому її різкість — не тільки злість на Федерацію.

Це злість на себе.

Гайнан бачить те, чого не бачать інші

На «Ентерпрайзі» практично всі ставляться до Ро з недовірою.

І тут у сюжет входить Гайнан.

Георді розповідає їй про нову офіцерку.

Розповідає так, що будь-яка нормальна людина вирішила б:

«Чудово, триматимусь від неї подалі».

Гайнан робить протилежне.

Вирішує познайомитися.

Це дуже в її характері.

Гайнан не питає:

«Що Ро зробила?»

Вона питає приблизно інше:

«Чому вона стала такою?»

І різниця величезна.

«Я не хочу друзів».

Запізно.

Ро сидить сама в «Десять-Вперед».

Люди намагаються з нею говорити.

Вона їх відштовхує.

Гайнан сідає поруч.

Ро відштовхує і її.

Гайнан залишається.

Саме через ці сцени Ро вперше перестає бути просто «проблемною офіцеркою».

Ми бачимо людину, яка сама підтримує власну ізоляцію.

Бо ізоляція безпечна.

Якщо нікого не підпускаєш, ніхто не може розчаруватися в тобі.

Ніхто не може покинути.

Ніхто не може загинути через твоє рішення.

Ро працює над власним покаранням навіть після того, як формальне покарання тимчасово припинене.

Гайнан це помічає.

І дуже точно вказує:

якщо Ро так старанно мучить себе, можливо, їй це вже стало необхідним.

Ро каже, що не хоче друзів.

Гайнан фактично відповідає:

занадто пізно.

Цей момент стає початком одного з найтепліших другорядних зв’язків у TNG. Офіційний StarTrek.com також відзначає, що саме Гайнан першою пробиває захисну оболонку Ро й допомагає Пікару побачити в ній більше, ніж дисциплінарне досьє. (Star Trek)

І раптом Ро зникає

Саме коли здається, що місія рухається за планом, Ро зникає з корабля.

Вона вирушила до Орти сама.

Без дозволу Пікара.

Без нормального пояснення.

Для капітана це майже підтвердження всіх його побоювань.

Вона знову порушила накази.

Знову діє самостійно.

Знову ставить місію під загрозу.

Пікар вирушає на зустріч із баджорськими повстанцями.

І там бачить Ро.

А потім — Орту.

Орта

Орта — один із тих персонажів, яким достатньо кількох сцен, щоб залишити сильне враження.

Він фізично понівечений.

Кардасіанці катували його.

Його обличчя зруйноване.

Голосові зв’язки пошкоджені.

Він буквально носить на тілі історію окупації. (Memory Alpha)

І це важливо для того, як серія змінює перспективу.

До цього Орта був:

«лідером терористів».

Тепер перед нами людина.

Небезпечна?

Так.

Готова до насильства?

Очевидно.

Але також людина, яка пережила насильство значно страшніше.

І він повідомляє Пікару ключову річ:

баджорці не атакували Соларіон IV.

Кому вірити?

Ось де серія стає справді цікавою.

Пікар має офіційну версію.

Баджорці взяли відповідальність.

Адмірал Кеннеллі впевнений.

Кардасіанці надають інформацію.

А перед ним стоїть Орта й каже:

це не ми.

Чому Пікар має йому вірити?

Не має.

І правильно робить, що не вірить автоматично.

Але він починає перевіряти.

Це принципова різниця.

Пікар не підмінює одну сліпу довіру іншою.

Він не вирішує:

«Кардасіанці погані, отже Орта говорить правду».

Він шукає докази.

І вони з’являються.

Кораблі Орти старі.

Фактично технологічно вони не здатні здійснити напад, у якому їх звинувачують.

Немає варпу, необхідного для польоту до іншої системи.

І тоді вся офіційна історія починає розвалюватися.

Таємна місія Ро

А тепер найгірше.

Ро розповідає Пікару правду.

Кеннеллі відправив її на «Ентерпрайз» не просто як перекладачку чи посередницю.

У неї була секретна місія.

Адмірал наказав запропонувати Орті угоду:

якщо він припинить атаки на Федерацію, Зоряний флот таємно забезпечить його зброєю та кораблями.

Це вже не просто дипломатична хитрість.

Це пряме втручання.

І Пікар, звичайно, вражений.

Бо Кеннеллі використав:

Ро;

«Ентерпрайз»;

Пікара;

і авторитет Федерації

як частину таємної операції, про яку капітан навіть не знав.

Офіційні матеріали StarTrek.com прямо характеризують Кеннеллі як одного з прикладів проблемних адміралів франшизи: він погоджується на приховану операцію, думаючи, що розв’язує терористичну проблему, але насправді стає інструментом кардасіанської маніпуляції. (Star Trek)

Чому Ро не виконала наказ

І ось найважливіше.

Ро могла виконати наказ.

Вона не виконала.

Тому що зрозуміла:

Орта не винен.

Це дуже важливий момент для її персонажа.

Весь Зоряний флот знає Ро як офіцерку, яка одного разу не виконала наказ, і через це загинули вісім людей.

Тепер вона знову не виконує наказ.

Але цього разу саме непокора є морально правильною.

Серія дуже тонко змінює наше ставлення до її головної риси.

На початку:

Ро не слухається наказів — небезпечно.

Наприкінці:

Ро здатна не послухатися наказу, коли наказ неправильний — можливо, саме це й робить її цінною.

Проблема Ро ніколи не була просто в непокорі.

Проблема в тому, що вона повинна навчитися відрізняти сміливість від безвідповідальності.

А Зоряний флот має навчитися відрізняти дисципліну від сліпого виконання наказів.

Історія батька Ро

Після цього Ро нарешті пояснює Пікару, звідки в ній стільки злості.

Коли їй було сім років, кардасіанці катували її батька перед її очима.

Вона бачила його смерть.

Ця подія стала одним із центральних спогадів її життя. (Star Trek)

І раптом усе стає зрозумілішим.

Її агресивність.

Недовіра.

Сором.

Неприйняття власного народу.

Небажання бути близькою з людьми.

Ро виросла не просто під окупацією.

Її дитинство було сформоване демонстрацією того, що сильні можуть робити з беззахисними все, що захочуть.

Тому контроль для неї надзвичайно важливий.

Вона не любить накази.

Бо накази нагадують про безсилля.

Не любить залежати від людей.

Бо залежність небезпечна.

Не любить, коли хтось говорить від її імені.

Бо її народу десятиліттями не дозволяли говорити за себе.

Пікар змінює думку

Це одна з найкращих рис епізоду.

Пікар починає серію з упередженням.

Так, воно має підстави.

Ро справді зробила жахливу помилку.

Люди загинули.

Вона справді була засуджена.

Але Пікар дозволив досьє визначити людину цілком.

Для нього вона:

«та офіцерка з Гарона II».

Гайнан змушує його подивитися ще раз.

Потім сама Ро говорить правду.

І Пікар змінює позицію.

Це важлива форма лідерства.

Хороший капітан — не той, хто завжди має рацію.

Хороший капітан здатен визнати, що його початковий висновок був неповним.

Кардасіанська пастка

Тепер Пікар і Ро складають картину.

Якщо Орта не атакував колонію, кому це вигідно?

Кардасіанцям.

Вони хочуть знищити баджорський рух опору.

Але пряме винищення Орти створює політичні проблеми.

Набагато зручніше змусити Федерацію зробити частину роботи.

План прекрасний у своїй цинічності.

Кардасіанці інсценують напад на федераційну колонію.

Звинувачують Орту.

Переконують Кеннеллі, що проблема виходить з-під контролю.

Кеннеллі організовує таємну угоду.

Орта отримує кораблі.

Кардасіанці отримують привід атакувати ці кораблі.

Баджорський лідер знищений.

Федерація фактично допомогла окупантам.

І все це можна подати як боротьбу з тероризмом.

Звучить неприємно сучасно навіть через десятиліття після виходу серії.

Пастка у відповідь

Пікар і Ро вирішують дати кардасіанцям те, чого вони хочуть.

Принаймні зовні.

Корабель із нібито Ортою та його людьми вирушає.

Кардасіанці атакують.

Корабель знищено.

Кеннеллі спочатку думає, що операція завершена.

Усі загинули?

Так.

Вижили?

Ні.

А потім Пікар додає найприємнішу деталь:

на кораблі нікого не було.

Він керувався дистанційно.

Ідея належала Ро.

Пастка закривається.

Кардасіанці власною атакою практично підтверджують справжній задум.

Пікар прямо каже Кеннеллі:

баджорці не могли атакувати Соларіон IV.

Отже, варто запитати його кардасіанських «друзів», хто насправді це зробив. (Memory Alpha)

Адмірал Кеннеллі — злочинець чи дурень?

Цікаве питання.

Кеннеллі не представлений як таємний кардасіанський агент.

Він не хоче знищити Баджор.

Він думає, що робить щось практичне.

Є терористи.

Вони атакують Федерацію.

Він хоче припинити атаки.

Тому погоджується на брудну угоду.

Саме це робить його цікавішим.

Його головний злочин — самовпевненість.

Він думає, що достатньо добре розуміє ситуацію.

Не перевіряє кардасіанську версію.

Не довіряє Пікару повну інформацію.

Використовує Ро як інструмент.

Готовий порушити принципи Федерації заради швидкого результату.

І зрештою стає корисним ідіотом окупаційного режиму.

Кардасіанцям не потрібно корумпувати всю Федерацію.

Достатньо знайти одного адмірала, який дуже хоче простого рішення складної проблеми.

«Погані адмірали» у Star Trek

Це згодом стане майже окремим жанром.

Як тільки в TNG з’являється адмірал, глядач може починати нервувати.

Бо є непоганий шанс, що він:

порушує закони;

щось приховує;

веде таємну війну;

проводить сумнівний експеримент;

або просто вирішив, що моральні принципи Федерації — чудова річ для всіх інших.

Кеннеллі є одним із ранніх яскравих прикладів.

І це має важливу функцію.

Серіал поступово відділяє ідеали Федерації від конкретних людей, які представляють її інституції.

Федерація може мати прекрасні принципи.

Але це не означає, що кожен адмірал автоматично прекрасна людина.

Ідеали потрібно постійно захищати навіть від власної системи.

Ро і Пікар

Наприкінці серії між Пікаром і Ро відбувається найважливіша зміна.

На початку він не хоче її на кораблі.

Тепер бачить потенціал.

Ро довела:

вона може мислити самостійно;

вона розуміє політичну реальність Баджора;

вона здатна ризикувати;

вона має моральний компас;

і, що особливо важливо, здатна говорити Пікару речі, які йому неприємно чути.

Такі офіцери складні.

Але саме вони іноді найбільш корисні.

Пікар пропонує їй залишитися на «Ентерпрайзі».

Це початок дуже важливого зв’язку, який надалі дедалі більше нагадуватиме стосунки наставника й учениці. Офіційний StarTrek.com також описує їхню майбутню динаміку саме як близьку до батьківсько-наставницької. (Star Trek)

І це робить майбутні події з Ро значно болючішими.

Але поки що це початок.

Умова Ро

Вона погоджується залишитися.

Але має умову.

Сережка.

Вона хоче носити свій традиційний баджорський символ.

Пікар погоджується.

Це маленький фінал великої теми.

Ро не повинна відмовлятися від Баджора, щоб належати Зоряному флоту.

Вона не повинна стати менш собою.

Федерація, якщо справді вірить у різноманіття, має дозволяти людям приносити свою ідентичність із собою.

І тут Райкеру, мабуть, доводиться подумки пережити маленький нервовий зрив через статут форми.

Але переживе.

Чому Ро одразу працює як персонаж

TNG уже мав чудовий основний склад.

Проблема полягала саме в тому, що вони дуже добре працювали разом.

Пікар поважає Райкера.

Райкер довіряє Дейті.

Трой розуміє всіх.

Беверлі дружить із Пікаром.

Георді дружить із Дейтою.

Ворф може бурчати, але він абсолютно відданий екіпажу.

Конфлікти всередині групи зазвичай невеликі.

Ро кидає в цю систему камінь.

Вона не захоплена Пікаром.

Не боїться Райкера.

Не романтизує Зоряний флот.

Не має автоматичної довіри до Федерації.

І тому змушує знайомих персонажів захищати власні переконання.

Продюсери свідомо хотіли додати персонажа з гострішими краями й конфліктним минулим, а роль отримала Мішель Форбс, яка раніше вже з’являлася в TNG в іншій ролі. (Memory Alpha)

Рішення виявилося дуже вдалим.

Мішель Форбс

Форбс грає Ро так, що персонаж ніколи не перетворюється просто на «сердиту жінку з важким минулим».

У її поведінці постійно є захист.

Вона говорить різко ще до того, як інші встигають її засудити.

Ніби хоче першою зруйнувати потенційний зв’язок.

Так безпечніше.

Якщо всі вважають тебе неприємною — вони не зможуть здивувати тебе неприйняттям.

Особливо добре це працює в сценах із Гайнан.

Гайнан бачить механізм.

І просто відмовляється грати за правилами Ро.

Саме тому між ними виникає контакт.

Народження Deep Space Nine

А тепер найважливіший історичний аспект серії.

Без «Енсін Ро» майбутній «Зоряний шлях» виглядав би зовсім інакше.

Тут з’являються:

баджорці;

кардасіанська окупація Баджора;

біженці;

рух опору;

моральна неоднозначність відносин Федерації з регіоном.

Усе це стане основою Deep Space Nine.

StarTrek.com навіть називає «Енсін Ро» одним із найважливіших епізодів пост-TOS епохи через те, наскільки багато майбутніх сюжетних напрямів він відкрив. (Star Trek)

Спочатку навіть планувалося, що саме Ро стане одним із центральних баджорських персонажів DS9.

Мішель Форбс не захотіла брати на себе постійне зобов’язання серіальної ролі, тому замість Ро була створена Кіра Неріс. Рік Берман пізніше прямо підтверджував, що роль, яка зрештою стала Кірою, спочатку задумувалася для Ро. (Star Trek)

І це один із найцікавіших альтернативних маршрутів історії «Зоряного шляху».

Уявіть DS9 із Ро замість Кіри.

Зовсім інший серіал.

Ро і Кіра

При цьому добре, що зрештою вони стали різними персонажами.

Ро — баджорка, яка намагалася втекти від власної ідентичності.

Кіра — баджорка, яка майже повністю сформована боротьбою за Баджор.

Ро соромиться слабкості свого народу.

Кіра пишається його опором.

Ро прийшла до Зоряного флоту.

Кіра ставиться до Федерації з підозрою.

Ро стоїть між двома світами.

Кіра спочатку дуже чітко знає, до якого світу належить.

Тому, хоча Кіра багато в чому успадкувала драматичну функцію, яку могла виконувати Ро, вони не є копіями.

І це пішло франшизі на користь.

Кардасіанці стають значно цікавішими

До цього кардасіанці вже з’являлися у серії «The Wounded».

Там ми побачили їх як потенційних противників із непростою історією конфлікту з Федерацією.

«Енсін Ро» додає значно темніший шар.

Тепер ми розуміємо:

вони не просто ще одна велика держава.

Вони окупанти.

Вони контролюють Баджор.

Застосовують тортури.

Переслідують опір.

Маніпулюють іншими державами.

Пізніше DS9 зробить Кардасію однією з найдетальніше прописаних цивілізацій франшизи.

Але зерно вже тут.

Терорист чи борець за свободу?

Серія також обережно працює з дуже небезпечною темою.

Орта застосовує насильство.

Баджорський опір не представлений як бездоганна група святих.

Але слово «терорист» у серії поступово перестає бути повним описом.

Спочатку:

Орта — терорист.

Кінець інформації.

Потім:

Орта — людина, чию країну окупували.

Його катували.

Його народ вигнали.

Він воює проти значно сильнішої держави.

Це не автоматично виправдовує все, що він робить.

Але змінює питання.

Не тільки:

«Що він зробив?»

А ще:

«Що сталося, щоб він став таким?»

Саме цю здатність бачити історичний контекст DS9 пізніше перетворить на одну зі своїх головних сильних сторін.

Федерація вперше виглядає менш комфортно

У ранньому TNG Федерація часто здається майже політично бездоганною.

Є проблемні окремі люди.

Але сама система переважно мудра.

«Енсін Ро» починає змінювати це відчуття.

Федерація не створила окупацію Баджора.

Але її політика не допомогла її припинити.

Її адмірал легко стає жертвою кардасіанської маніпуляції.

Її офіцери судять Ро за досьє.

Її правила форми не враховують культурного символу.

Нічого з цього не робить Федерацію злочинною державою.

Але робить її реальною системою.

Системою, яка може помилятися.

Саме з цього згодом виростуть:

DS9;

макі;

конфлікти навколо кардасіанської демілітаризованої зони;

моральні проблеми війни з Домініоном.

«Зоряний шлях» стає менш утопічно простим.

І водночас, парадоксально, його утопія стає сильнішою.

Бо справжній ідеал — не система, яка ніколи не робить помилок.

А система, здатна їх визнавати й виправляти.

Головна тема — право визначати себе

Усі основні лінії епізоду сходяться саме тут.

Кардасіанці визначають баджорців як терористів.

Федерація визначає Ро як злочинну офіцерку.

Райкер визначає її як порушницю дисципліни.

Ро сама визначає баджорців через власний сором.

І весь епізод поступово руйнує ці прості ярлики.

Ро — більше, ніж її суд.

Орта — більше, ніж слово «терорист».

Баджорці — більше, ніж проблема для Кардасії.

Федерація — більше, ніж помилка Кеннеллі.

Навіть Пікар — більше, ніж його перше судження про Ро.

Ніхто не зводиться до одного факту.

Чому фінал працює

Ро могла просто виконати місію й піти.

Сценарій міг повернути все до статус-кво.

Але Пікар просить її залишитися.

Це дуже правильне рішення для серії.

Бо він не просто дає Ро другий шанс.

Він визнає:

«Ентерпрайзу» потрібна людина на кшталт неї.

Людина, яка бачить ті частини галактики, яких не бачить Пікар.

Яка не завжди сприймає Федерацію як абсолютний моральний авторитет.

Яка може сказати:

«Капітане, ви не розумієте».

І іноді мати рацію.

Слабкі сторони серії

«Енсін Ро» дуже сильна концептуально, але не без проблем.

Найбільша — рання версія баджорської історії ще не повністю відповідає тому, що пізніше встановить DS9.

У серії Кеннеллі говорить про приблизно сорок років окупації й описує баджорців так, ніби вони значною мірою були вигнані з власної планети. Пізніший канон деталізує окупацію інакше. Навіть довідкові матеріали фіксують ці суперечності. (Memory Alpha)

Це нормально.

На момент написання епізоду ніхто ще не мав семи сезонів DS9 із сотнями сторін баджорської історії.

Світ тільки народжувався.

Інша слабкість — Кеннеллі трохи занадто легко дозволяє собою маніпулювати.

Для адмірала Зоряного флоту він робить дуже багато висновків на основі кардасіанської інформації.

Але тематично це працює.

Сценарію потрібен представник Федерації, який настільки впевнений у власному прагматизмі, що не помічає очевидної пастки.

Найсильніша сторона — Ро

Незважаючи на політичну інтригу, ця серія насамперед працює завдяки персонажу.

Ро з першої появи відчувається живою.

Вона незручна.

Іноді несправедлива.

Іноді груба.

Часом сама створює проблеми, від яких потім страждає.

Але саме це робить її цікавою.

Вона не приходить у TNG, щоб підтвердити ідеали Пікара.

Вона приходить, щоб перевірити їх.

І це набагато цінніше.

Від «Дармока» до «Енсін Ро»

Особливо цікаво дивитися ці серії поспіль.

У «Дармоку» Пікар вчиться розуміти абсолютно чужу культуру.

Проблема полягає в мові.

Тамаріанець говорить, а Пікар не знає, що означають його слова.

У «Енсін Ро» проблема складніша.

Ро говорить тією ж мовою.

Універсальний перекладач не потрібен.

Пікар чує кожне слово.

І все одно спочатку не розуміє її.

Бо культурне нерозуміння не завжди виникає через граматику.

Іноді можна говорити абсолютно зрозуміло й залишатися чужими.

У «Дармоку» Пікару потрібен спільний міф.

У «Енсін Ро» — спільна довіра.

Це прекрасне тематичне сусідство двох епізодів.

Підсумок

«Енсін Ро» може не бути настільки концептуально знаменитою, як «Дармок».

У ній немає такої фрази, яка через десятиліття перетвориться на мем.

Немає великого космічного видовища «Спокути 2».

Немає Борга.

Немає часової аномалії.

Але з погляду майбутнього «Зоряного шляху» ця серія, можливо, важливіша за більшість епізодів TNG.

Вона вводить Ро Ларен.

Вводить баджорців.

Розширює образ кардасіанців.

Створює політичний фундамент, на якому згодом побудують Deep Space Nine.

Закладає теми, які пізніше приведуть до макі й частково до Voyager.

А головне — змушує Федерацію вперше серйозно подивитися на себе очима людей, які не вважають її бездоганною.

Це дуже важливий момент.

Бо утопія стає цікавою лише тоді, коли її принципи проходять випробування.

Ро Ларен — саме таке випробування.

Вона незручна.

Зла.

Поранена.

Груба.

Недисциплінована.

І водночас чесна там, де набагато поважніший адмірал бреше.

Вона порушує наказ там, де виконання наказу означало б моральну катастрофу.

Вона не довіряє Федерації — але зрештою погоджується залишитися на її найкращому кораблі.

Не тому, що раптом стала ідеальною офіцеркою.

І не тому, що Пікар став для неї абсолютним авторитетом.

А тому, що вони обидва роблять маленький крок.

Пікар перестає бачити тільки злочин Ро.

Ро перестає бачити тільки лицемірство Зоряного флоту.

Вона залишається баджоркою.

Залишається Ро.

Зі своїм ім’ям.

Зі своєю сережкою.

Зі своїм минулим.

І при цьому стає частиною «Ентерпрайза».

Саме тому фінал працює настільки добре.

Пікар не каже їй:

«Тепер стань такою, як ми».

Він фактично говорить:

«Залишайся. Нам може бути корисно, що ти не така, як ми».

Для «Зоряного шляху» це дуже сильна думка.

А для п’ятого сезону — третя чудова серія поспіль.

Оцінка: 9/10

«Енсін Ро» — не просто дебют одного з найцікавіших другорядних персонажів TNG. Це поворотний момент, коли політичний світ «Зоряного шляху» стає складнішим, Федерація — менш бездоганною, а сама франшиза отримує фундамент для майбутнього Deep Space Nine.

І якщо «Дармок» говорив:

щоб зрозуміти чужого, потрібно вивчити його історії,

то «Енсін Ро» додає:

іноді найважче почути не того, хто говорить чужою мовою, а того, хто твоєю мовою говорить те, що ти не хочеш чути.