Є дуже зручний спосіб ненавидіти ворога.

Не знати його.

Не бачити обличчя.

Не чути голосу.

Не знати, що він боїться, думає, сумнівається, пам’ятає або здатний змінитися.

Найкраще взагалі позбавити його імені.

Тоді перед вами не людина.

Не особистість.

Не хтось, із ким потрібно сперечатися про мораль.

Просто категорія.

Ворог.

Борг.

Саме тому «Я, Борг» — один із найсильніших епізодів The Next Generation.

Він не робить Боргів менш небезпечними.

Не переписує «The Best of Both Worlds».

Не говорить, що Пікар даремно їх боявся.

Не забуває, що вони викрадають людей, руйнують цивілізації, перетворюють живих істот на частини Колективу й називають знищення особистості «вдосконаленням».

Навпаки.

Усі ці речі залишаються правдою.

А потім «Ентерпрайз» знаходить одного Борга.

Діти вигадують друзів.

Це нормально.

Особливо якщо дитина:

постійно переїжджає;

живе на величезному зорельоті;

не має постійного кола однолітків;

раз на кілька місяців прокидається біля нової планети;

і її батько працює на кораблі, який регулярно потрапляє в ситуації типу «ще п’ять секунд — і варп-ядро вибухне».

У такому житті уявний друг — ще не найгірший механізм адаптації.

Тому коли маленька Клара Саттер розповідає про Ізабеллу, дорослі реагують приблизно так, як і повинні.

Добре.

У тебе є уявна подруга.

Чудово.

Грайся.

Тільки не запізнюйся.

Не заходь у заборонені секції.

Не чіпай системи корабля.

І бажано, щоб уявна подруга теж дотримувалася правил.

Проблема починається тоді, коли Ізабелла раптом стає реальною.

Не в метафоричному сенсі.

Не тому, що Клара так сильно вірить у неї.

Вона ... Читати далі »

Уявіть технологію, яка могла б створити для вас ідеального партнера.

Не просто красиву людину.

Не застосунок із 98% сумісності.

Не алгоритм, який знайшов когось, хто теж любить археологію, Шекспіра й мовчати за сніданком.

Значно більше.

Людину, яка дивиться на вас і буквально відчуває, ким повинна стати, щоб відповідати вашим найглибшим бажанням.

Ви хочете інтелектуальну співрозмовницю?

Вона буде блискучою.

Авантюристку?

Будь ласка.

Ніжність?

Є.

Силу?

Теж.

Таємничість?

Не проблема.

Ви навіть можете не знати, що саме шукаєте.

Вона відчує раніше за вас.

Звучить як фантазія.

Поки не поставити одне дуже просте питання:

А чого хоче вона?

Саме навколо цього питання побудована «Ідеальна пара».

На поверхні це романтична історія про Жана-Люка Пікара й прекрасну Камалу — жінку, з якою ... Читати далі »

У більшості серій «Зоряного шляху» загибель «Ентерпрайза» загрожує через щось величне.

Ромуланський бойовий корабель.

Часову аномалію.

Боргів.

Нестабільне варп-ядро.

Космічне явище, назву якого Дейта вимовляє за сім секунд, а звичайна людина забуває ще до кінця речення.

У «Ціні життя» флагман Федерації майже гине через паразита, який їсть метал.

І це напрочуд добре відповідає всьому настрою серії.

Бо «Ціна життя» взагалі дивна.

Дуже дивна.

Це епізод, у якому одночасно відбуваються:

майже катастрофічне руйнування корабля;

криза стосунків між Ворфом і його сином;

майбутнє весілля Лваксани Трой із чоловіком, якого вона фактично не знає;

філософські суперечки з голографічним поетом;

жонглер, який їсть власні «світи»;

купання в бруді;

голий бетазоїдський весільний звичай;

і Дейта, який у ... Читати далі »

Є епізоди «Зоряного шляху», де герою потрібно врятувати планету.

Є серії, де треба зупинити ромуланську змову.

Є ті, де весь «Ентерпрайз» вибухає в часовій петлі приблизно стільки разів, що страховий відділ Зоряного флоту, ймовірно, досі проходить терапію.

А в «Першорядному обов’язку» головна проблема значно простіша.

Веслі Крашер має сказати правду.

І не може.

Немає чужого контролю свідомості.

Немає амнезії.

Немає часової аномалії.

Ніхто не змусив його фазером.

Він прекрасно розуміє:

що сталося;

хто винен;

що він сказав неправду;

чому бреше.

Саме тому ця серія настільки сильна.

Бо моральні рішення значно цікавіші, коли людина не може сховатися за фантастичним виправданням.

Веслі не одержимий.

Не під впливом інопланетного препарату.

Не замінений двійником.

Він просто молодий офіцер, я ... Читати далі »

Іноді серіал хоче заінтригувати глядача повільно.

Дивний сигнал.

Загадкова планета.

Підозрілий інопланетянин.

Поступово стає зрозуміло, що щось не так.

«Причина та слідство» вважає такий підхід зайвою розкішшю.

Тому буквально на початку серії показує:

палаючий місток;

поранений екіпаж;

аварійну ситуацію;

критичне руйнування корабля;

Пікара, який наказує всім покинути «Ентерпрайз»;

і вибух флагмана Федерації.

USS Enterprise-D знищено.

Усі загинули.

Кінець.

Залишилося приблизно сорок дві хвилини ефірного часу.

Незручно.

А потім ми бачимо покер.

Райкер.

Дейта.

Ворф.

Беверлі.

Усі живі.

Ніхто не пам’ятає вибуху.

І серія починає робити одну з найкращих речей, які можна зробити з телевізійною формою:

повторюватися.

Але так, щоб кожне повторення бул ... Читати далі »

Є фантастичні цивілізації, які лякають зброєю.

Борг асимілює.

Ромуланці інтригують.

Кардасіанці окуповують.

Клінгони можуть вирішити дипломатичну суперечку бат’летом, якщо нарада затягнулася.

А дж’най?

Дж’най значно ввічливіші.

Вони не збираються захоплювати «Ентерпрайз».

Не погрожують Федерації.

Не будують суперзброю.

Вони просто створили суспільство, в якому певний спосіб бути собою офіційно вважається хворобою.

І якщо ви народилися «неправильно», вам допоможуть.

Вилікують.

Повернуть до норми.

Навіть якщо ви цього не хочете.

Саме тому «Ізгой» — одна з найнеприємніших і водночас найважливіших серій п’ятого сезону.

Бо головний ворог тут не окрема зла людина.

Головний ворог — абсолютно нормальна система.

Нормальна для тих, хто в ній живе.

У неї є правила.

... Читати далі »

Іноді «Зоряному шляху» для великої моральної дилеми не потрібні ромуланці.

Не потрібна війна.

Не потрібен Q.

Не потрібна аномалія, яка ось-ось проковтне половину галактики.

Іноді достатньо однієї металевої бочки.

Вона падає.

Ламає Ворфу хребет.

І за кілька секунд один із найсильніших воїнів на «Ентерпрайзі» опиняється в ситуації, до якої абсолютно не готовий.

Він не може ходити.

Для більшості людей Федерації це страшка травма, але не кінець життя.

Для Ворфа?

Практично кінець самого поняття «Ворф».

Принаймні так він думає.

Лікарі пропонують терапію.

Друзі підтримують.

Син потребує його.

Але Ворф дивиться на власне майбутнє й бачить лише одне:

життя воїна закінчилося.

Отже, на його думку, повинно закінчитися й життя.

І тут «Етика» робить те, що найкращі серії TNG робили постійно.

... Читати далі »

Є багато людей, яких не хочеться бачити серед озброєних нападників на борту зорельота.

Клінгон.

Ромуланець.

Борг.

Кардасіанський агент.

Але є варіант значно гірший.

Дейта.

Тому що якщо андроїд, який може підняти людину однією рукою, рухається швидше за більшість екіпажу, чудово знає корабельні системи й має доступ до комп’ютера, раптом вирішує, що правила Зоряного флоту більше його не цікавлять, день дуже швидко стає поганим.

Додайте до нього Майлза О’Браєна — одного з найкращих транспортних і технічних спеціалістів на «Ентерпрайзі».

А потім Діану Трой, яка знає психологію екіпажу, має доступ до капітана й чудово розуміє, де натиснути словами.

І ось уже група з трьох людей може перетворити один із найзахищеніших кораблів Федерації на кризовий центр із заручниками.

Саме це відбувається у «Силових іграх».

На перший погляд перед нами проста історія п ... Читати далі »

Уявіть, що ви прокидаєтесь на містку величезного зорельота.

Перед вами десятки незнайомих людей.

Ніхто не знає, як його звати.

Ніхто не пам'ятає, звідки він.

Ніхто не знає, хто капітан.

Ніхто не знає навіть, чи належить цей корабель вам.

Але є одна цікава деталь.

Ваші руки знають, що робити.

Пілот сідає за консоль і розуміє, як керувати кораблем.

Інженер бачить варп-систему й знає, як її ремонтувати.

Лікарка бере медичний сканер і працює так, ніби робила це все життя.

Воїн дивиться на панель озброєння — й очевидно почувається вдома.

А бармен із золотистими очима рухається зі швидкістю, яка натякає, що з ним узагалі все трохи складніше.

Це центральна ідея «Головоломки».

Що залишиться від людини, якщо забрати її автобіографію?

Чи залишиться Пікар Пікаром, якщо не знає, що він Жан-Люк Пікар?

Чи стане Ворф воїном, навіть якщо не пам'ят ... Читати далі »