Є ситуації, до яких Жан-Люк Пікар підготовлений.

Ромуланський флот?

Провести стратегічний аналіз.

Клінгонська політична криза?

Відкрити архіви й пригадати кілька століть міжродових конфліктів.

Борґи?

Неприємно, але досвід уже є.

Q?

Глибоко зітхнути й приготуватися до театрального абсурду.

Але існує проблема, до якої Академія Зоряного флоту явно не готувала своїх капітанів:

що робити, якщо ти прокинувся дванадцятирічним хлопчиком і твій перший офіцер більше не може дивитися на тебе без дуже дивного виразу обличчя?

Саме з цього починається «Rascals» — сьома серія шостого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління».

Це один із тих епізодів, які майже неможливо оцінювати за звичайними стандартами серіалу.

Якщо сприймати його серйозно як військово-наукову фантастику, виникає приблизно три тисячі запитань.

Як кілька ференгі на стари ... Читати далі »

Що б ви зробили, якби одного ранку дізналися, що закони фізики для вас — лише рекомендації?

Не метафорично.

Не в сенсі «ви особлива людина».

А буквально.

Хочете собаку — вона з’являється.

Хочете опинитися в іншій кімнаті — не потрібно йти.

Зламався реактор — достатньо подумати, і він знову працює.

Подобається хтось, хто не відповідає взаємністю?

Можна змінити й це.

А якщо вам зовсім не подобається якась планета, теоретично можна просто змінити планету.

Саме з такою проблемою стикається Аманда Роджерс у шостій серії шостого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління» — «True Q».

Це одна з тих історій про Q, у яких сам Q формально присутній, жартує, дратує Пікара, демонструє всемогутність і ставиться до звичайної фізики приблизно так, як людина ставиться до правил настільної гри.

Але цього разу він не головний герой.

Є особливий різновид страху, який працює значно краще за будь-якого монстра.

Ти прокидаєшся вранці.

Почуваєшся втомленим.

Не пам’ятаєш нічого дивного.

Але щось не так.

На твоєму тілі з’явився слід, якого вчора не було.

Тобі сниться дивний звук.

Навколо звичайні люди.

Комп’ютер каже, що все нормально.

Лікар не знаходить очевидної причини.

А потім ти зустрічаєш іншу людину, яка бачила той самий стіл.

Той самий темний простір.

Чула те саме клацання.

І раптом стає зрозуміло:

це був не сон.

Саме на цьому будується п’ята серія шостого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління» — «Schisms».

Це один із найбільш атмосферних епізодів усього серіалу.

Не через масштаб.

Не через битви.

Не через великого антагоніста.

Навпаки.

Майже половину серії ми навіть не знаємо, чи існує а ... Читати далі »

Є серії «Зоряного шляху», які запам’ятовуються через великих ворогів.

Є серії, які тримаються на моральній дилемі.

Є історії про часові парадокси, війни, Борґів, клінгонську політику, штучний інтелект або невідому форму життя.

А є «Relics».

Серія, в якій один старий шотландський інженер приходить на новий «Ентерпрайз», дивиться на всю цю блискучу техніку майбутнього й поступово розуміє страшну річ:

майбутнє настало без нього.

Саме тому «Релікти» — значно більше, ніж ностальгійне повернення Монтгомері Скотта.

Так, тут є Джеймс Духан.

Так, ми знову чуємо знайомий шотландський акцент.

Так, є легендарна сцена на відтвореному містку старого «Ентерпрайза».

Так, сценарій із задоволенням підморгує шанувальникам оригінального серіалу.

Але якщо прибрати фанатський сервіс, у центрі залишається дуже проста й дуже людська ... Читати далі »

Іноді найнебезпечніший ворог у «Зоряному шляху» приходить не на бойовому крейсері.

Він не погрожує фазерами.

Не вимагає капітуляції Федерації.

Не має армії.

Навпаки — він може бути ввічливим, освіченим, дипломатичним і навіть щиро переконаним, що робить світ кращим.

Саме таким є Вес Алкар — центральна фігура третьої серії шостого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління» під назвою «Man of the People», або «Слуга народу».

На поверхні це історія про дипломата, який допомагає зупинити громадянську війну.

Але дуже швидко епізод перетворюється на значно темнішу розповідь — про людину, яка навчилася перекладати всю власну ненависть, агресію, розпач, сексуальну напругу й психологічний бруд на іншу людину.

Так буквально.

Алкар залишається спокійним, молодим і врівноваженим тому, що хтось інший старіє, божеволіє і помирає замість нього.

І цього ... Читати далі »

Є речі, які у Всесвіті «Зоряного шляху» всі давно сприймають як абсолютно буденні.

Зорельоти рухаються швидше за світло.

Комп’ютер може створити в голопалубі майже будь-яку реальність.

Лікар здатний за кілька хвилин вилікувати травму, після якої людина XXI століття місяцями лежала б у лікарні.

А транспортер може розібрати тебе на молекули, перетворити на потік енергії, переслати через космос і зібрати назад.

І всі поводяться так, ніби це ліфт.

Реджинальд Барклі — один із небагатьох людей у Зоряному флоті, який дивиться на останній пункт і ставить цілком розумне питання:

«Ви впевнені, що це нормально?»

Саме навколо цього будується друга серія шостого сезону «Зоряного шляху: Наступне покоління» — «Realm of Fear».

На перший погляд це невеликий камерний епізод про фобію одного офіцера.

Але поступово він перетворюється на дивну ... Читати далі »

Шостий сезон «Зоряного шляху: Наступне покоління» починається не з нового старту, не з чергової дипломатичної місії й навіть не з традиційної зустрічі з невідомою цивілізацією. Він відкривається там, де завершився п’ятий сезон: у Сан-Франциско 1893 року, серед коней, капелюхів, газових ліхтарів, холери, письменників, дивних прибульців і членів екіпажу зорельота, які дуже стараються не пояснювати людям XIX століття, що вони взагалі-то прилетіли з XXIV.

«Time’s Arrow, Part II» — друга половина однієї з найбільш незвичних пригод «Наступного покоління». Це історія про подорож у часі, але набагато меншою мірою вона цікавиться часовими парадоксами, ніж можна було б очікувати. Її справжня тема — зустріч різних епох, уявлень про майбутнє та ставлення до смерті.

А ще це серія, у якій Марк Твен фактично проводить власну інспекцію Федерації.

І, мабуть, тільки «Зоряний шлях» може зробити це так, щоб ... Читати далі »

Існують погані способи почати робочий день.

Запізнитися на зміну.

Зламати варп-ядро.

Випадково оголосити війну клінгонам.

Дізнатися, що Q знову на кораблі.

А є спосіб Дейти.

Прибути на археологічні розкопки під Сан-Франциско й побачити власну відрубану голову, яка пролежала в землі приблизно п’ятсот років.

Навіть для «Ентерпрайза» це вже досить сильний понеділок.

«Time’s Arrow, Part I» — дивний фінал п’ятого сезону.

Особливо якщо дивитися його одразу після «Внутрішнього світла».

Попередня серія була майже камерною трагедією.

Пікар прожив чуже життя.

Став чоловіком.

Батьком.

Дідом.

Втратив цілий світ.

А потім повернувся на місток із маленькою флейтою й десятиліттями пам’яті, яких ніхто навколо не пережив.

Після такого можна було очікувати ще одну важку психологічну історію.

Нат ... Читати далі »

Є епізоди «Зоряного шляху», де рятують планету.

Є серії, де Федерація стоїть на межі війни.

Є Борги, ромулани, часові петлі, вибухи зорельотів, дипломатичні катастрофи й ситуації, коли Дейті знову доводиться пояснювати органічним істотам, чому вони щойно мало не загинули.

А є «Внутрішнє світло».

Серія, в якій майже нічого не вибухає.

Немає справжнього лиходія.

Немає космічної битви.

Немає погоні.

Пікар навіть більшу частину епізоду не командує «Ентерпрайзом».

Він живе в невеликому будинку.

Одружується.

Вчиться грати на флейті.

Свариться з чиновниками.

Виховує дітей.

Спостерігає, як вони дорослішають.

Старіє.

Ховає друзів.

Ховає дружину.

Стає дідусем.

А потім дізнається, що весь його світ уже тисячу років як мертвий.

І прокидається.

Для екіпажу минуло двадцять п’ять хвилин.

Уявіть, що ви померли.

Не метафорично.

Не після особливо невдалої понеділкової наради.

Офіційно.

Ваші колеги переконані, що вас більше немає.

Капітан підписує відповідні документи.

Друзі планують поминальну церемонію.

Хтось готує промову.

Хтось згадує ваші досягнення.

Хтось намагається вирішити, яка музика буде доречною.

А ви стоїте в двох метрах від них.

Живі.

Можете:

бачити;

чути;

ходити;

кричати.

Але ніхто не реагує.

Рука проходить крізь стіну.

Голос не має звуку для інших.

У комп’ютера немає жодних даних про вашу присутність.

Для світу вас більше не існує.

Саме в такій ситуації опиняються Ро Ларен і Джорді Ла Форж у «Наступній фазі».

І найцікавіше — вони реагують абсолютно по-різному.

Ро майже відразу припускає:

ми померли.

Джорді відповідає приблизно ... Читати далі »