Є дуже простий спосіб зіпсувати собі кар’єру у Зоряному флоті.

Можна порушити наказ.

Можна провести незаконний розтин представника іншої цивілізації всупереч релігійним і дипломатичним нормам.

Можна продовжити розслідування після офіційного відсторонення.

Можна викрасти шатл.

Можна самостійно полетіти ним прямо в корону зорі.

І все це —

за кілька днів.

Беверлі Крашер у серії «Підозри» вирішує пройти майже весь список.

Заради науки.

Заради мертвого вченого.

І, головне, заради впевненості:

якщо факти не сходяться, не можна просто перестати ставити запитання лише тому, що начальству так зручніше.

«Suspicions» — дуже цікава серія шостого сезону.

Не тому, що її детективна загадка неймовірно складна.

Як детектив вона, чесно кажучи, не рівень Агати Крісті.

І не тому, що наукова концепція метафазного щита надзвичайно глибока.

Справжня сила епізоду —

Беверлі Крашер.

Протягом багатьох сезонів вона часто існує як:

лікарка;

мама Веслі;

подруга Пікара;

людина, яка виходить із медвідсіку, коли когось потрібно врятувати після чергової космічної аномалії.

А тут сценарій нарешті дає їй те, що мали Пікар, Райкер, Ворф і Дейта в багатьох своїх найкращих серіях:

власну одержимість.

Свою проблему.

Своє моральне рішення.

Свою помилку.

Свою відповідальність.

І право сказати:

«Я знаю, що всі навколо думають, ніби це закінчено.

А я думаю, що ні».

Серія починається не з експерименту

А з катастрофи.

Для самої Беверлі.

Вона повертається до каюти.

Втомлена.

Роздратована.

Практично спустошена.

І починає збирати речі.

Потім приходить Ґайнен.

Нібито через «тенісний лікоть».

Уже сама ця сцена прекрасна.

Бо Ґайнен майже ніколи не приходить випадково.

Якщо Ґайнен раптом з’явилася у вас у каюті,

приблизно 70% імовірності, що ви переживаєте:

екзистенційну кризу;

важке моральне рішення;

або дуже дивну часову аномалію.

Цього разу —

перше.

Беверлі більше не головна лікарка «Ентерпрайза»

Вона відсторонена.

Її чекає офіційне слухання на Землі.

Можливо —

кінець кар’єри у Зоряному флоті.

Ґайнен запитує:

що сталося?

І весь епізод перетворюється на довгу розповідь Беверлі.

Це цікава структура.

Ми одразу знаємо:

все закінчилося погано.

Питання лише:

наскільки погано і чому?

Такий початок автоматично додає напруги навіть звичайній науковій конференції.

Доктор Рейґа

Все почалося з ференгійського вченого.

І це вже нетипово.

Ференгі в TNG майже завжди —

торговці.

Шахраї.

Ділки.

Люди, для яких «наукова конференція» звучить як місце, де можна продати учасникам каву втричі дорожче.

А Рейґа —

учений.

Серйозний.

Талановитий.

І, можливо, геніальний.

Він розробив технологію метафазного щита.

Що таке метафазний щит?

Ідея проста.

Звичайний зореліт не може довго перебувати всередині корони зорі.

Температура.

Радіація.

Плазма.

Магнітні явища.

Все це дуже швидко перетворить корабель і екіпаж на ще одну частину зоряної фізики.

Рейґа стверджує:

його технологія дозволяє створити захисне поле, яке витримає такі умови.

Тобто корабель зможе проникати туди, куди раніше не міг.

Для науки це величезний прорив.

Можна буквально проводити дослідження всередині зоряних корон.

Але є проблема

Рейґа —

ференгі.

І наукова спільнота ставиться до нього приблизно так:

«Так-так, звичайно.

Ференгійський фізик.

Напевно, ще й безкоштовний вечірній курс».

І ось тут серія несподівано зачіпає дуже серйозну тему.

Упередження в науці.

Федерація вважає себе дуже прогресивною

І часто справді є такою.

Але окремі особи все одно мають:

стереотипи;

гордість;

професійні ревнощі;

видові упередження.

Рейґа створив технологію, яку колеги не хочуть серйозно розглядати.

Частково через те, що вона звучить радикально.

Частково —

тому що автор ференгі.

Беверлі це бачить.

І її це дратує.

Крашер стає «науковою дипломаткою»

Її формулювання дуже влучне.

Вона не є спеціалісткою з метафазних щитів.

Не фізик.

Не інженер Джорді.

Але вона чудово розуміє:

іноді правильній ідеї потрібен не лише автор.

Потрібна людина, яка змусить інших хоча б послухати.

Тому Беверлі організовує невелику конференцію на борту «Ентерпрайза».

І збирає прекрасну компанію

Вулканка Т’Пан.

Клінгонка Курак.

Людина — доктор Крістофер.

Такаріанець Джо’Бріл.

І ференгі Рейґа.

Тобто приблизно:

наукова конференція,

яка може закінчитися або Нобелівською премією,

або перестрілкою.

У випадку клінгонки —

іноді одночасно.

Курак одразу не приховує скепсису

Вона сильна персонажка.

Клінгонка-науковиця вже сама по собі цікава.

Бо серіал дуже часто показує клінгонів:

воїнами;

політиками;

охоронцями традицій.

Але цивілізація не може існувати лише з людей, які розмахують бат’летами.

Хтось повинен:

будувати двигуни;

лікувати;

досліджувати фізику.

Курак нагадує про це.

Щоправда, клінгонська манера наукової дискусії все одно трохи нагадує підготовку до дуелі.

Рейґа демонструє винахід

Пропозиція:

встановити метафазний щит на шатл.

Полетіти безпосередньо до корони зорі Вайтан.

І показати, що система працює.

Але Курак одразу ставить справедливе питання.

Якщо шатлом керуватиме сам Рейґа,

всі скажуть:

експеримент упереджений.

Тому потрібен незалежний пілот.

Добровольцем стає Джо’Бріл

Такаріанець.

Його раса мало знайома Федерації.

Але він достатньо компетентний.

І достатньо скептичний.

Тобто ідеальний тестовий пілот.

Якщо він повернеться —

щиту можна вірити.

Якщо ні…

ну,

це вже буде дуже погана конференція.

Шатл входить у корону

Спочатку все працює.

Щити тримаються.

Температура в межах допустимого.

Джо’Бріл живий.

Рейґа отримує перший великий доказ.

Беверлі явно задоволена.

Можливо, наукова спільнота нарешті визнає:

ференгійський учений мав рацію.

Потім щось відбувається

Джо’Бріл починає погано дихати.

Стан швидко погіршується.

Шатл ледве вибирається з корони.

Його повертають на «Ентерпрайз».

Беверлі намагається врятувати пілота.

Не виходить.

Джо’Бріл помирає.

І вся атмосфера змінюється

Науковий прорив стає смертельною аварією.

Рейґа —

замість генія —

людиною, чий винахід убив колегу.

Всі старі підозри повертаються.

«Ми ж говорили».

«Технологія ненадійна».

«Ференгі перебільшив».

Для Рейґи це катастрофа.

Не лише професійна.

Особиста.

Беверлі теж відчуває відповідальність

Бо саме вона організувала випробування.

Саме вона запросила людей.

Саме вона підтримала Рейґу.

І саме вона констатувала смерть Джо’Бріла.

Це важливий момент.

Вона не стороння детективка.

Її руки вже всередині справи.

Крашер починає перевіряти причину смерті

І бачить:

деякі речі не сходяться.

З одного боку,

Джо’Бріл очевидно помер після перебування в короні.

З іншого —

система Рейґи ніби працювала.

Не було катастрофічної відмови щита.

Не розплавився шатл.

Не згоріла електроніка.

То що сталося?

Підозра падає на винахід

Найпростіший висновок:

щит має побічний ефект.

Можливо, не захищає живий організм.

Можливо, створює невідому радіацію.

Можливо, параметри неправильно розраховані.

І науковці роблять те, що повинні:

аналізують.

Але Рейґа переконаний:

його технологія не винна.

Для інших це звучить як:

гордість.

Заперечення.

Можливо, навіть паніка.

Для Беверлі —

не так просто.

Вона спілкувалася з Рейґою.

Знає:

він не шахрай.

Принаймні вона так відчуває.

Потім знаходять Рейґу мертвим

Офіційно —

самогубство.

І, чесно кажучи, версія виглядає правдоподібно.

Його кар’єра зруйнована.

Людина загинула під час тесту.

Колеги не вірять у винахід.

Він вважав себе винним.

Самогубство може пояснити все.

Для всіх, крім Беверлі

Вона дивиться на ситуацію й думає:

ні.

Не сходиться.

Не характер.

Не поведінка.

Не логіка.

Рейґа не виглядав як людина, яка здалася.

Навіть після смерті Джо’Бріла він хотів довести, що щит працює.

Чому раптом убив себе?

Тут Беверлі переходить межу

І це головна тема епізоду.

Між:

науковою допитливістю

і

одержимістю.

Вона впевнена:

було вбивство.

Але доказів немає.

Пікар каже:

припини.

І важливо —

Пікар не є бездушним бюрократом.

Він її друг.

Поважає Беверлі.

Знає, що вона чудова лікарка.

Але є правила.

Ференгійська родина не дозволяє розтин.

У їхній культурі існують власні посмертні ритуали.

Дипломатична ситуація дуже чутлива.

Без доказів не можна просто:

«Мені здається, це вбивство, тому я порушу все».

Беверлі не погоджується

І робить незаконний розтин.

Це дуже важливий момент.

Бо легко дивитися серію й казати:

«Вона ж мала рацію».

Так.

Фінально —

мала.

Але це не означає, що рішення автоматично правильне.

На момент розтину вона не знає.

Лише підозрює.

І порушує:

наказ Пікара;

медичну етику;

міжкультурні домовленості;

волю сім’ї померлого.

Це серйозно.

Тому наслідки логічні

Ференгійський уряд подає офіційну скаргу.

Зоряний флот втручається.

Пікар змушений відсторонити Беверлі від посади.

Не тому, що перестав їй довіряти як людині.

А тому, що вона реально порушила наказ і дипломатичні норми.

Ось чому початкова сцена з коробками працює

Тепер ми розуміємо.

Вона не просто:

«ой, начальство сердиться».

Її кар’єра дійсно під загрозою.

Цілком заслужено.

Навіть якщо мотив був благородний.

І це робить героїню цікавішою.

Ґайнен слухає

І, звичайно, не говорить:

«Беверлі, забудь».

Ґайнен майже ніколи не дає прості відповіді.

Вона ставить кілька питань.

Підштовхує.

І фактично змушує Беверлі зрозуміти:

ти все одно не віриш у самогубство.

Отже, для тебе історія не закінчена.

Ґайнен як каталізатор

Вона не розслідує.

Не дає доказу.

Просто прибирає психологічну перешкоду.

Беверлі вже:

відсторонена;

принижена;

налякана за кар’єру.

Найпростіше —

перестати.

Ґайнен нагадує:

а якщо ти справді права?

Чи зможеш жити з тим,

що здалася через страх?

І Беверлі продовжує

Тепер уже без офіційних повноважень.

Це ще гірше.

У хорошому сенсі для сюжету.

Вона стає аматорською детективкою на власному кораблі.

Головна лікарка перетворюється на:

Беверлі Крашер, приватний слідчий.

Наступна справа:

«Таємниця зниклого гіпоспрея».

Підозрювані очевидні

Інші науковці.

Кожен мав:

можливість;

професійну зацікавленість;

можливо, мотив.

Курак.

Т’Пан.

Крістофер.

Джо’Бріл уже мертвий.

Принаймні так ми думаємо.

Беверлі починає розмовляти з ними

І тут епізод справді стає детективом.

Не надто складним.

Але приємним.

Ми бачимо:

ревнощі;

конфлікти;

наукову конкуренцію.

Курак зізнається, що сперечалася з Рейґою.

Але:

суперечка —

не вбивство.

Науковці теж люди

Навіть у XXIV столітті.

Навіть представники різних цивілізацій.

Можуть:

заздрити;

принижувати;

помилятися;

красти ідеї;

захищати власні теорії.

Федерація не викорінила его.

На щастя для драматургії.

Беверлі звертається до Дейти

Прекрасний вибір.

Якщо треба:

відновити технічну послідовність;

перевірити систему;

виключити варіанти,

Дейта —

ідеальний помічник.

Він не думає:

«Докторко, ви вже втратили посаду, може, зупинимося?»

Він думає:

«Ваше питання логічно сформульоване».

Найкращий тип спільника.

Вони знаходять ознаки саботажу

Тепер підозра Беверлі стає сильнішою.

Якщо експеримент хтось навмисно зіпсував,

то смерть Джо’Бріла могла бути не випадковістю.

А смерть Рейґи —

тим більше.

Картина змінюється.

Але доказів усе ще мало

Це важливо.

Беверлі не має:

відеозапису;

зізнання;

зброї;

безпосереднього свідка.

Лише логіку.

І технічні невідповідності.

Для офіційного звинувачення —

недостатньо.

Тому вона робить найбільш безумну річ

Як перевірити метафазний щит?

Полетіти в зорю.

Самій.

Очевидно.

Медична методологія.

Беверлі бере шатл

Встановлює систему.

І вирушає до Вайтану.

Без дозволу.

Пікар дізнається —

і, судячи з обличчя,

десь глибоко переосмислює всі свої життєві рішення.

Капітан флагмана Федерації.

Локутус.

Кардіассіанські тортури.

Q.

А найбільший адміністративний головний біль сезону —

власна головна лікарка.

Вона летить у корону

Це надзвичайно ризиковано.

Не метафорично.

Якщо Рейґа помилявся —

вона загине.

Якщо щит був саботований —

може загинути.

Якщо є невідомий ефект, що вбив Джо’Бріла —

може загинути.

Це вже не наукова цікавість.

Це віра.

І щит працює

Повністю.

Шатл входить у корону.

Захист стабільний.

Беверлі жива.

Технологія Рейґи справжня.

У цей момент вона нарешті отримує доказ:

сам щит не вбив Джо’Бріла.

Для мертвого Рейґи це реабілітація

І саме це, мабуть, головний емоційний сенс для Беверлі.

Вона хотіла не просто:

знайти вбивцю.

А повернути правду.

Людина померла з репутацією:

провального винахідника;

можливо, шахрая;

людини, через яку загинув колега.

А насправді він мав рацію.

Для науковця це важливо навіть після смерті.

Потім зв’язок із «Ентерпрайзом» зникає

І Беверлі раптом виявляє:

вона не сама.

На борту —

Джо’Бріл.

Живий.

Ну звичайно.

Бо якщо в науково-фантастичному детективі хтось помер занадто рано,

завжди варто перевірити,

чи його вид випадково не вміє імітувати смерть.

Такаріанська фізіологія

Виявляється:

Джо’Бріл може входити у стан фізіостазу.

Практично повне пригнічення життєвих функцій.

Настільки сильне,

що навіть Беверлі прийняла його за мертвого.

І це чудовий удар по її професійній впевненості.

Головна лікарка «Ентерпрайза» помилилася в констатації смерті

Звучить серйозно.

Але вона майже не знала такаріанської фізіології.

База даних була неповною.

Саме на цьому злочинець і зіграв.

Дуже Star Trek-івський спосіб сфальсифікувати смерть.

Не таблетка.

Не бронежилет.

Біологічна особливість виду.

Джо’Бріл — справжній убивця

Він саботував експеримент.

Імітував власну смерть.

Потім убив Рейґу.

Мета спочатку була:

дискредитувати винахід.

Не дати Рейґі отримати визнання.

Потім, коли технологія все одно виявилася доступною,

план виріс.

Джо’Бріл хоче забрати щит

І перетворити його на зброю.

Тобто великий науковий прорив,

який міг дозволити:

досліджувати зорі;

розвивати астрофізику;

діставатися недоступних зон,

майже миттєво стає:

«А що, якщо поставити це на військовий корабель?»

Цивілізації Галактики дуже послідовні.

Будь-яка технологія:

1. Чи лікує?

2. Чи досліджує?

3. Чи можна нею щось підірвати?

Третій пункт завжди хтось перевірить.

Його мотив не лише наукова заздрість

І це робить злочин трохи цікавішим.

Він бачить потенціал практичного використання.

Хоче привласнити технологію.

Рейґа стає перешкодою.

Наука перетворюється на товар і зброю.

Дуже іронічно,

враховуючи, що Рейґа — ференгі.

Але саме він у цій історії найменше думає як комерсант.

Ференгійський учений — ідеаліст

Такаріанець —

крадій технології.

Стереотипи перевертаються.

І це одна з найприємніших речей епізоду.

Рейґу не можна оцінювати за видом.

Саме упередження проти нього й дозволило Джо’Брілу діяти.

Бо всім було легко повірити:

ференгійська технологія просто не працює.

Беверлі бореться з Джо’Брілом

У буквальному сенсі.

Не лише детектив.

Не лише лікарка.

Тепер ще й бійка в шатлі біля зорі.

Шостий сезон дуже щедрий на фізичний екшен для персонажів, яких ми не звикли бачити в такому режимі.

Спочатку Пікар у «Starship Mine».

Тепер Крашер.

Наступним, мабуть, Дейта піде на підпільний турнір.

Хоча це було б нечесно.

Беверлі використовує корабель

Вона різко змінює рух шатла.

Джо’Бріл втрачає рівновагу.

Фазер падає.

Починається боротьба.

І зрештою зброя опиняється в неї.

Вона стріляє

І Джо’Бріл цього разу справді помирає.

Без:

«можливо, знову фізіостаз».

Ні.

Фазер на випаровування.

Беверлі вирішує питання остаточно.

Трохи жорсткіше, ніж очікуєш від головної лікарки.

Але коли озброєний убивця хоче викрасти технологію і погрожує життю —

варіантів мало.

Іронія:

лікарка, яка весь епізод намагалася зрозуміти смерть двох людей,

сама вбиває злочинця.

Не через помсту.

Через самозахист.

Але сюжетне коло цікаве.

Вона повертається

Тепер у неї є:

живий доказ — принаймні до фазера;

підтвердження технології;

пояснення саботажу;

розв’язання вбивства.

Рейґа реабілітований.

Беверлі —

теж.

Пікар повертає її на службу

І тут легко сказати:

все добре.

Але не зовсім.

Бо Беверлі мала рацію щодо злочину.

Та все одно порушила правила.

Епізод досить легко прощає їй це після розкриття справи.

Можна сперечатися,

чи так мало б бути.

Правота результату не завжди виправдовує метод

Це, мабуть, найцікавіше етичне питання серії.

Уявімо іншу версію.

Беверлі проводить незаконний розтин.

Порушує наказ.

Викрадає шатл.

Летить у зорю.

І виявляється:

Рейґа справді вчинив самогубство.

Що тоді?

Вона все одно була б героїнею?

Ні.

Її кар’єра справедливо закінчилася б.

Але ми як глядачі знаємо:

вона права

Тому автоматично підтримуємо.

Сценарій користується цією привілеєю.

Це нормально для детективної історії.

Але цікаво подумати:

чи варто порушувати процедури лише через сильну інтуїцію?

У реальному світі —

дуже небезпечна логіка.

Беверлі не просто «вірить серцю»

Важливо уточнити.

Вона все-таки збирає:

медичні невідповідності;

технічні дані;

свідчення;

інформацію про саботаж.

Тобто її позиція не:

«Я відчуваю».

Вона шукає докази.

Проблема —

робить це після того, як офіційно втратила право.

Це конфлікт між процедурою та істиною

Класичний.

Процедура існує не просто для того,

щоб заважати героям.

Вона захищає:

права;

дипломатичні відносини;

медичну етику;

довіру.

Але процедура може бути настільки ж сліпою,

як і люди.

Що робити,

якщо система говорить:

«Зупинись»,

а факти —

«Продовжуй»?

«Suspicions» відповідає дуже по-телевізійному

Героїня повинна продовжити.

І буде винагороджена.

Але найкращі моменти серії нагадують:

ціна реальна.

Беверлі справді могла втратити все.

Її мотивація не кар’єрна

Навпаки.

Якби вона думала лише про кар’єру,

перестала б.

Їй важливі:

Рейґа;

його робота;

правда.

Це дуже добре характеризує Крашер.

Вона не може прийняти несправедливість

Можливо, саме це її головна риса.

Не лише співчуття.

А внутрішня впертість.

Якщо вважає:

пацієнта не чують;

науковця дискримінують;

смерть пояснили занадто легко,

вона не відпускає.

Це пояснює, чому вона хороша лікарка

Діагностика часто саме така.

Усі аналізи говорять:

нічого.

Пацієнт говорить:

щось не так.

Поганий лікар:

«Усі тести нормальні. Наступний».

Хороший:

«Чому тоді людина почувається погано?»

Беверлі переносить цю медичну впертість у детектив.

Але вона може стати небезпечною

Бо та сама риса може перетворитися на:

тунельне бачення;

ігнорування правил;

надмірну впевненість.

Саме тому Пікар потрібен як противага.

Він не говорить:

«Беверлі, ви дурна».

Він говорить:

«Ви не можете робити все, що хочете, лише тому, що впевнені».

І він правий.

Пікар і Крашер

Їхні стосунки тут дуже цікаві.

Немає романтики.

Але є глибока довіра.

Саме тому конфлікт сильніший.

Пікар не хоче її відсторонювати.

Але мусить.

Він не може робити виняток для близької людини.

Після «Lessons» це особливо цікаво.

У «Lessons» він боявся фаворитизму щодо Нелли

Тут одразу отримує інший тест.

Беверлі —

давня подруга.

Людина, до якої має складні особисті почуття.

Вона порушує наказ.

Що робить Пікар?

Відсторонює.

Саме так і повинен.

Шостий сезон дуже послідовний у темі командної етики

Особисті стосунки не можуть автоматично скасовувати правила.

Навіть якщо боляче.

Навіть якщо людина потім виявиться права.

Це хороший розвиток Пікара як керівника.

Ґайнен і Крашер

Ще одна прекрасна пара персонажів.

Їх не так часто ставлять разом.

А дарма.

Ґайнен не лікує.

Не наказує.

Не проводить аналіз.

Просто слухає.

І дозволяє Беверлі сформулювати:

я все ще не можу відпустити.

Іноді людині саме це й потрібно.

«Тенісний лікоть»

Маленький жарт на початку.

Ґайнен скаржиться на біль після гри з Джорді.

І це настільки буденна деталь,

що чудово контрастує з:

вбивствами;

кар’єрною катастрофою;

польотом у зорю.

На «Ентерпрайзі» навіть у тиждень із науковим убивством люди все одно грають у теніс.

Життя триває.

Рейґа як ференгійський науковець

Це одна з найкращих деталей серії.

Бо вона розширює Ференгі.

До DS9 ще належить значно більше зробити,

щоб показати їх як складну культуру.

TNG часто використовував їх майже комедійно.

Рейґа показує:

вид не дорівнює стереотипу.

Він не хоче продати щит

Принаймні це не його основна мотивація.

Хоче:

визнання;

наукового доказу;

щоб ідею сприймали серйозно.

Для ференгійського персонажа це дуже освіжає.

І саме інші не можуть побачити його поза стереотипом

Це і є трагедія.

Якби ту саму технологію представив вулканець,

можливо,

до неї поставилися б інакше.

Це маленький коментар до того,

як репутація групи може заважати окремій людині.

Курак теж ламає стереотип

Клінгонка-фахівчиня з варп-поля.

Але залишається дуже клінгонською.

Це добре.

Серіал не говорить:

«Щоб бути вченою, клінгонка повинна поводитися як людина».

Ні.

Можна бути:

агресивною;

гордою;

прямою

і чудовою фізикинею.

Культурне різноманіття не повинно стиратися професією.

Т’Пан

Вулканська вчена.

Більш стримана.

Раціональна.

Скептична.

Її присутність дає звичний науковий контраст.

І теж допомагає створити детективне коло підозрюваних.

Доктор Крістофер

Людський учений.

Менш яскравий.

Але потрібний як частина міжвидової групи.

Власне, сам склад конференції вже є маленькою Федерацією науки.

Люди з різних культур,

об’єднані дослідженням.

Принаймні теоретично.

На практиці —

ревнощі.

Недовіра.

Стереотипи.

Ось вам реалістичність.

Наука не робить людей автоматично кращими.

Вона лише дає метод,

який може допомогти перевіряти власні помилки.

І Рейґа має рацію завдяки методу

Його щит працює.

Незалежно від:

походження;

репутації;

того, подобається він колегам чи ні.

Це найсильніша річ у науці.

Природа не голосує.

Якщо щит витримує зоряну корону —

він витримує.

Саме тому фінальний політ Беверлі такий важливий

Не лише екшен.

Це експеримент.

Найрадикальніший можливий.

Гіпотеза:

щит працює.

Перевірка:

летимо в зорю.

Результат:

так.

Рейґа мав рацію.

Складно сперечатися з такими даними.

Хоча науковий комітет із безпеки мав би кілька запитань

«Докторко Крашер, а контрольна група?»

«Я була контрольною групою».

«Повторюваність експерименту?»

«Можете полетіти наступним».

Після цього питань стало б менше.

Наукова сміливість і безрозсудність

Межа дуже тонка.

І Беверлі її майже переходить.

Хороший учений не повинен ставити власне життя на кожну гіпотезу.

Саме для цього існують:

роботи;

дистанційні системи;

зонди.

Але телевізійно, звичайно:

Беверлі особисто летить у зорю.

Зонд не може мати драматичної сцени з убивцею.

Поки що.

Метaфазний щит — технологія, яка мала б змінити все

Ще одна класична проблема Star Trek.

Після цього епізоду Федерація має технологію,

яка дозволяє кораблю перебувати в короні зорі.

Це величезний прорив.

Він повинен впливати на:

дослідження;

військову технологію;

захист;

енергетику;

майбутні кораблі.

І…

майже зникає.

Технологія тижня

Star Trek її обожнює.

Понеділок:

ми переписали фундаментальні правила польоту.

Наступний понеділок:

«Капітанський журнал…»

Ніхто не згадує.

Звичайно, метафазні щити ще матимуть певне життя в лорі,

але не настільки велике,

як мало б бути.

Як зброя це теж цікаво

Джо’Бріл бачить:

корабель із таким щитом може ховатися в короні зорі.

Практично ідеальна засідка.

Підлетів.

Сховався там, куди ворог не може увійти.

Вийшов у потрібний момент.

Для військових —

неймовірно привабливо.

Тобто його план не повністю дурний.

Морально —

так.

Стратегічно —

розумний.

Беверлі мусить вирішити фізичну проблему сама

Це теж приємно.

Вона не натискає кнопку:

«Виклик Ворфа».

Немає охорони.

Немає Пікара.

Немає Дейти.

Саме вона:

розкрила злочин;

перевірила технологію;

зіткнулася з убивцею;

вижила.

Для персонажа це дуже потрібний епізод.

Крашер часто недодають агентності

У багатьох серіях:

вона діагностує.

Лікує.

Пояснює Пікару, що пацієнт помре.

Це важливо,

але драматично часто пасивніше.

Тут усе тримається на ній.

І Ґейтс Макфадден явно насолоджується можливістю грати більше.

Беверлі як детективка працює напрочуд добре

Бо лікарська робота вже має детективну структуру.

Симптом.

Гіпотеза.

Тести.

Виключення.

Причина.

Тому перехід:

«чому помер пацієнт?»

до

«хто його вбив?»

дуже природний.

Її найбільший інструмент —

не фазер.

Сумнів.

Вона не приймає перше пояснення.

І це, власне, назва серії.

«Suspicions».

Підозри.

Не докази.

Саме підозра запускає все.

Але підозра може бути небезпечною

І тут назва має темну сторону.

Беверлі підозрює всіх.

Науковці підозрюють Рейґу.

Види підозрюють одне одного.

Наукове співтовариство підозрює ференгі.

Пікар підозрює, що Беверлі переходить межу.

Усі щось підозрюють.

Не всі мають рацію.

Упередження теж є формою підозри

«Ференгі?

Напевно, технологія ненадійна».

Це не доказ.

Це стереотип.

І дуже легко маскувати його під:

«здоровий скепсис».

Одна з найкращих маленьких тем серії.

Скептицизм потрібен науці

Але він повинен бути спрямований на:

дані;

метод;

результати.

Не на:

вуха автора.

Лоб.

Рідну планету.

Капіталізм його культури.

Рейґа заслуговує на перевірку технології,

не на автоматичну віру.

І не на автоматичне презирство.

Беверлі робить саме це

Каже:

не вірте йому.

Перевірте.

Це хороший науковий підхід.

Саме тому організовує демонстрацію.

Шкода лише,

що демонстрація закінчується фальшивою смертю.

Таке погано впливає на рецензування.

Джо’Бріл розумно використовує чужі упередження

Це, можливо, найсильніший аспект його плану.

Він знає:

після провалу всі одразу подумають,

що Рейґа перебільшив можливості щита.

Ніхто не шукатиме саботаж.

Бо пояснення вже готове:

ференгійський учений був шарлатаном.

Тобто злочин буквально спирається на стереотип.

Саме Беверлі ламає цей сценарій

Бо відмовляється прийняти зручне пояснення.

Це робить її етичну позицію сильнішою,

навіть якщо методи суперечливі.

Джо’Бріл як злочинець трохи слабший за саму загадку

Це одна з проблем епізоду.

Коли він з’являється живим,

твіст веселий.

Але мотив і персонаж не настільки глибокі,

щоб зробити фінал великим.

Він радше функція:

ось убивця.

Якби детектив був складніший

Можливо, Курак або Т’Пан мали б серйозніші мотиви.

Більше хибних слідів.

Глибше професійне суперництво.

Тоді розслідування працювало б сильніше.

Але часу лише 45 хвилин.

Епізод дуже швидко рухається

Конференція.

Експеримент.

Смерть.

Друга смерть.

Розтин.

Відсторонення.

Розслідування.

Політ у зорю.

Воскресіння Джо’Бріла.

Бійка.

Повернення.

Досить багато.

Іноді навіть занадто.

Через це Рейґа отримує мало часу

Шкода.

Бо він цікавий персонаж.

Ференгі-науковець,

який бореться з академічними упередженнями,

міг би бути центром окремої серії.

Його смерть відбувається рано.

Ми більше знаємо про його значення,

ніж про нього самого.

Хотілося б більше розмови Рейґи з Беверлі

Чому він став ученим?

Як ференгійське суспільство ставиться до фундаментальної науки?

Чи вважає родина його диваком,

бо він досліджує зорі замість прибутку?

Як фінансував роботу?

Хто володіє патентом?

Особливо останнє питання для ференгі мало б зайняти половину діалогу.

Уявіть контракт

Рейґа:

«Я винайшов метафазний щит».

Ференгійська торговельна адміністрація:

«І скільки відсотків нам?»

«Це для науки».

«Ви захворіли?»

Ось серія, яку я теж хотів би побачити.

Але в межах TNG Рейґа працює як символ

Людина,

яку не слухають через походження.

І Беверлі стає тією,

хто говорить:

дайте йому шанс.

Цього достатньо для основної теми.

Клінгонка Курак теж заслуговувала на більше

Вона дуже колоритна.

Наукові суперечки через клінгонську призму могли б бути прекрасними.

«Ваша формула безчестить другий закон термодинаміки!»

Бат’лет.

Рецензію відхилено.

Епізод має легкий детективний тон

Але не стає пародією.

Беверлі не починає носити плащ.

Ґайнен не стає Ватсоном.

Хоча це був би прекрасний голопалубний епізод.

На щастя,

все залишається достатньо серйозним.

Паралель із «Aquiel»

Шостий сезон уже пробував детектив.

Там Джорді розслідував зникнення та смерть.

«Aquiel» працювала слабше,

бо романтична лінія й чудовисько розмивали загадку.

«Suspicions» значно сфокусованіша.

Є:

питання;

підозрювані;

докази;

фінальний викривач.

Структура чистіша.

Але головне —

персонажна ставка.

Для Джорді в «Aquiel» ставка була емоційна.

Тут для Беверлі —

вся кар’єра.

І репутація.

І пам’ять Рейґи.

Тому напруга сильніша.

Що «Suspicions» говорить про Зоряний флот?

Дещо цікаве.

Це не організація, де герої автоматично можуть усе.

Є:

регуляції;

дипломатичні обмеження;

звітність;

слідчі процедури.

Навіть головна лікарка флагмана не може сказати:

«Я подруга Пікара».

І уникнути наслідків.

Це добре.

Утопія без правил була б хаосом

Star Trek іноді показує бюрократію як проблему.

Але тут правила мають сенс.

Якби кожен лікар міг ігнорувати посмертні традиції іншого виду,

бо «думає, що щось не так»,

Федерація дуже швидко втратила б дипломатичну довіру.

Беверлі свідомо ризикує цим

Тому героїчність не повинна повністю затуляти порушення.

Вона вибирає:

правда важливіша.

І готова платити.

Це робить рішення морально вагомим.

Вона не просить Пікара прикрити

Ось важлива деталь.

Не каже:

«Жан-Люк, ми ж друзі».

Не маніпулює.

Розуміє:

що зробила.

Коли її відсторонюють,

вона болісно це приймає.

Але не звинувачує Пікара в зраді.

Це ознака професійної зрілості

Вони можуть:

не погоджуватися;

мати особисту близькість

і все одно розуміти межі ролей.

Після «Lessons» це продовжує важливу тему сезону.

Пікар теж виглядає добре

Він не допомагає їй порушувати правила.

Але коли з’являються нові докази,

слухає.

Не мститься.

Не каже:

«Я ж наказав припинити».

Це довіра дорослих колег,

а не безумовна підтримка.

Дейта як науковий партнер

Ще одна хороша риса.

Він підтримує розслідування не через дружбу.

Через дані.

Беверлі приносить питання.

Дейта допомагає перевірити.

Так і має працювати.

Ґайнен як емоційний партнер

А Дейта —

логічний.

Дуже хороше поєднання.

Одній людині потрібні:

хтось, хто допоможе зрозуміти,

чому вона не може відпустити,

і

хтось, хто перевірить,

чи є підозра фактичною.

Беверлі між Ґайнен і Дейтою

Почуття

логіка.

Саме це веде до істини.

Не лише інтуїція.

Не лише комп’ютерний аналіз.

Баланс.

Це, можливо, одна з найкращих прихованих структур епізоду.

І тому Беверлі сама є правильною героїнею

Лікар поєднує:

емпатію

і

науку.

Крашер завжди робила це добре.

«Suspicions» просто перетворює ці дві сторони на детективний інструмент.

Чому вона довіряє Рейґі?

Частково через дані.

Частково —

через людину.

Хороший лікар теж іноді читає пацієнта не лише по аналізах.

Це не містика.

А досвід.

Але навіть досвід може помилятися

І серія це показує через Джо’Бріла.

Вона констатує його смерть —

помилково.

Тобто Беверлі не ідеальна.

Це дуже важливо.

Героїня може мати рацію в головному

й помилитися в іншому.

Саме ця помилка дозволяє злочину працювати

Без неї Джо’Бріл не зміг би діяти.

І це додає Беверлі особистої відповідальності.

Можливо, саме тому вона так одержима справою.

Не лише Рейґа.

Вона сама сказала:

Джо’Бріл мертвий.

І помилилася.

Підсвідомо відчуває:

я щось пропустила.

Добрий детектив часто починається з такого відчуття

Не:

«Я знаю вбивцю».

А:

«Щось тут неправильно».

Крашер живе саме в цьому стані більшу частину серії.

Назва «Підозри» дуже влучна.

Науковий прорив стає моральним тестом

Це ще одна сильна тема.

Якщо нова технологія може:

допомогти науці

і

дати військову перевагу,

хто контролює її?

Рейґа?

Федерація?

Його родина?

Наукове співтовариство?

Держава?

Епізод лише торкається.

Але питання цікаве.

XXIV століття не вирішило проблему подвійного використання

Майже будь-яка технологія може бути:

інструментом

або

зброєю.

Метафазний щит —

ідеальний приклад.

Досліджуй зорю.

Або сховай бойовий корабель у зорі.

Те саме відкриття.

Різна етика.

Це дуже сучасна тема

Штучний інтелект.

Ядерна енергетика.

Біотехнології.

Дрони.

Космос.

Науковий прогрес майже завжди має подвійні можливості.

Star Trek переносить це в майбутнє.

І проблема нікуди не зникає.

Рейґа хотів науку

Джо’Бріл —

владу.

Беверлі —

правду.

Три різні ставлення до однієї технології.

Дуже чиста драматична модель.

Чи потрібно було Беверлі летіти самій?

Раціонально —

ні.

Вона могла б:

залучити Пікара після нових доказів;

використати безпілотний шатл;

відправити зонд;

залучити Джорді;

повторити експеримент дистанційно.

Але вона вже в емоційному стані:

мені треба довести зараз.

Це частина її помилки.

Саме тому сцена працює

Якби вона діяла абсолютно раціонально,

не було б відчуття ризику.

Беверлі не просто науковиця.

Вона образила систему,

система образила її,

Рейґа мертвий,

а часу на дипломатичні комітети немає.

Вона діє імпульсивніше.

Це людяно.

Пікар, напевно, після цього оновив правила доступу до шатлів

«Комп’ютер, заборонити докторці Крашер запуск будь-якого шатла без письмового дозволу».

Комп’ютер:

«Уточніть тривалість».

Пікар:

«Назавжди».

Наступна серія:

Беверлі знаходить спосіб.

Очевидно.

Що сталося б, якби щит не працював?

Дуже короткий епізод.

«Доктор Крашер загинула, доводячи гіпотезу».

Ґайнен:

«Можливо, мені не варто було так її підбадьорювати».

Тому добре,

що Рейґа був генієм.

Роль Ґайнен майже метатекстова

Глядач теж хоче,

щоб Беверлі продовжила.

Бо інакше серія закінчиться на 15-й хвилині.

Ґайнен фактично говорить за аудиторію:

«Ви ж не збираєтеся просто поїхати на Землю?»

Ні.

Звичайно ні.

У нас ще вбивцю не знайшли.

Серія повертає Крашер частину характеру першого сезону

Беверлі завжди була сильною,

але після повернення у третьому сезоні часто отримувала більш функціональні медичні сюжети.

Тут знову видно:

вона може бути дуже впертою.

Навіть ризикованою.

Це добре.

Ґейтс Макфадден отримує матеріал

Не ідеальний.

Але значно багатший.

Вона грає:

образу;

страх;

професійну гордість;

допитливість;

ризик;

фізичну боротьбу.

Для акторки це набагато цікавіше,

ніж десятий раз сказати:

«Його життєві показники падають».

Чому епізод не належить до абсолютної класики TNG?

Через детектив.

Він трохи простий.

Твіст із Джо’Брілом залежить від інформації,

якої глядач не міг знати:

його вид уміє імітувати смерть.

Це не зовсім «чесна» детективна загадка.

У класичному детективі

Глядач повинен мати шанс здогадатися.

Тут:

«Ага! Він не помер, бо його раса має унікальний фізіологічний стан, про який раніше не говорили».

Ну…

добре.

Навряд чи Шерлок Голмс був би задоволений.

Але це Star Trek

Нові інопланетні властивості —

частина жанру.

Тому можна пробачити.

Головна загадка тут не «вгадайте вбивцю».

А:

чи Беверлі має рацію,

що щось не сходиться?

І в цьому епізод працює

Ми знаємо:

очевидно, має.

Інакше серії не було б.

Але цікаво бачити:

скільки готова поставити на цю впевненість.

Найкраща сцена

Для мене —

розмова Беверлі з Ґайнен на початку.

Звучить дивно,

бо є політ у зорю й убивця.

Але саме там визначається весь характер епізоду.

Беверлі вже програла.

Може просто прийняти.

Ґайнен ставить маленьке питання.

І ми бачимо:

ні.

Вона не може.

Найважливіша сцена

Незаконний розтин.

Бо це точка неповернення.

До цього Беверлі —

офіцерка, яка ставить незручні запитання.

Після —

людина, яка свідомо порушила наказ заради переконання.

Усе інше виростає з цього.

Найефектніша сцена

Шатл у короні зорі.

Навіть за стандартами телевізійних спецефектів 1993 року концепція виглядає добре.

І наукова фантазія дуже приваблива.

Бути всередині зоряної корони —

справжнє відчуття дослідження.

Саме такого Star Trek завжди хочеться більше.

Найприємніший момент

Коли щит працює.

Не просто:

«ура, Беверлі жива».

А:

Рейґа мав рацію.

Після всього скепсису це задовольняє.

Наука відповідає даними.

Найбільша іронія

Ференгі — найчесніший учений у кімнаті.

Людина, яку всі підозрюють через стереотип,

виявляється жертвою.

А «об’єктивний» доброволець —

убивцею.

Дуже добре.

Найслабше місце

Мотив Джо’Бріла можна було розробити краще.

Він з’являється живим,

пояснює план

і переходить до фінальної бійки.

Трохи «лиходій пояснює схему».

Можна було зробити тонше.

Ще одна слабкість

Фінальне повернення Беверлі на посаду надто швидке.

Хотілося б:

розмови з Пікаром;

визнання, що вона була права,

але методи все одно проблемні;

можливо, формального попередження.

Бо інакше послання стає:

«Якщо ти права — правила неважливі».

А це занадто просто.

Ідеальна фінальна розмова могла б бути такою

Пікар:

«Ви мали рацію щодо вбивства».

Беверлі:

«І все одно порушила наказ».

Пікар:

«Саме так».

Беверлі:

«Я зробила б це знову».

Пікар:

довга втомлена тиша.

Це було б дуже в їхньому стилі.

Але серія вибирає легше завершення

Загадка вирішена.

Кар’єра врятована.

Рейґа реабілітований.

Життя продовжується.

Для епізодичного телебачення —

нормально.

Що залишиться після Рейґи?

Його технологія.

Ось у чому головний позитив.

Навіть якщо він сам не побачить визнання,

ідея виживає.

Це перегукується з «The Chase».

Там Гален помирає до завершення відкриття.

Тут Рейґа —

до доведення власної теорії.

Дві серії поспіль про вчених, які не дожили до тріумфу

Цікава рима.

Гален.

Рейґа.

Обидва:

одержимі дослідженням;

не отримують фінальної нагороди;

залишають когось іншого завершити роботу.

Для Галена —

Пікар.

Для Рейґи —

Крашер.

Пікар і Беверлі як спадкоємці наукової роботи

Теж цікава паралель.

Обидва не є головними спеціалістами у відповідній галузі.

Але особистий зв’язок змушує їх довести справу до кінця.

Це дуже людський бік науки.

Великі відкриття робляться не лише формулами.

А людьми,

яким не байдуже.

Шостий сезон продовжує тему спадщини

Знову.

«Tapestry» —

життєві помилки.

«Birthright» —

культура.

«Lessons» —

пам’ять.

«The Chase» —

генетичне повідомлення.

«Suspicions» —

наукова ідея, яку треба врятувати після смерті автора.

Цей сезон постійно питає:

що залишається після людини?

Для Рейґи —

щит.

І, можливо,

зміна ставлення до ференгійських учених.

Хоча останнє навряд чи відразу.

Стереотипи помирають повільніше за персонажів Star Trek.

У ширшому контексті франшизи

«Suspicions» також допомагає поступово змінювати Ференгі.

Від ранніх карикатурних ворогів TNG

до більш складного народу,

який DS9 незабаром розкриє значно краще.

Рейґа — маленький крок у цьому напрямку.

Вид не визначає професію

Очевидна думка.

Але фантастика іноді сама потрапляє в пастку:

всі клінгони — воїни;

всі ференгі — торговці;

всі вулканці — науковці;

всі ромуланці — шпигуни.

«Suspicions» трохи ламає це.

Клінгонка-науковиця.

Ференгі-науковець.

Це робить Галактику живішою.

Бо цивілізація повинна мати мільйони типів людей

Клінгонський стоматолог.

Ференгійський поет.

Ромуланський кухар.

Вулканський стендап-комік.

Останній, щоправда, звучить як найбільш фантастична частина списку.

«Ваш сміх був статистично передбачуваним».

Підсумок

«Підозри» — не найбільший епізод шостого сезону.

Він не має масштабу «The Chase».

Не має психологічної сили «Frame of Mind».

Не має драматичної ваги «Chain of Command».

Але робить дуже важливу річ:

дає Беверлі Крашер власну історію.

Не як мамі Веслі.

Не як потенційному романтичному інтересу Пікара.

Не як лікарці, яка повинна повідомити результати сканування.

А як людині,

яка бачить проблему,

і не може її відпустити.

Усе починається з доктора Рейґи.

Ференгійського вченого.

Людини, яку наукове співтовариство не сприймає серйозно значною мірою через походження.

Він стверджує:

створив метафазний щит.

Технологію, здатну дозволити кораблю вижити в короні зорі.

Звучить неймовірно.

Саме тому Беверлі робить правильну річ:

не каже «я вам вірю».

Каже:

«Давайте перевіримо».

Це наука.

Не довіра.

Не репутація.

Експеримент.

Але експеримент закінчується смертю Джо’Бріла.

Потім помирає Рейґа.

І все складається у дуже зручну історію:

винахід не працював;

Рейґа був розбитий провалом;

наклав на себе руки.

Справу закрито.

Майже всі можуть розійтися.

Окрім Беверлі.

Бо вона знає:

щось не так.

Не обов’язково знає що.

Не знає вбивцю.

Не має доказів.

Лише кілька невідповідностей.

І цього достатньо,

щоб зруйнувати власний спокій.

А потім —

майже власну кар’єру.

Вона порушує наказ.

Проводить розтин.

Отримує офіційну скаргу.

Втрачає посаду.

Їде на Землю на слухання.

І саме тут приходить Ґайнен.

Не щоб сказати:

«Ви мали рацію».

Ґайнен цього не знає.

А щоб поставити простіше питання:

«Ви самі вірите, що все закінчено?»

Ні.

Беверлі не вірить.

Тому продовжує.

Саме це робить її героїнею епізоду.

Не те,

що фінально виявилася права.

А готовність ризикувати,

коли ще не знала відповіді.

Хоча тут і лежить головна моральна складність серії.

Бо людина, яка порушує правила заради своєї впевненості,

не автоматично герой.

Можна дуже щиро помилятися.

Можна мати благородні мотиви

і завдати шкоди.

Беверлі цього разу пощастило бути правою.

Тому серія винагороджує її.

Але Пікар теж мав рацію,

коли її зупиняв.

Це важливо.

Він захищав не тупу бюрократію.

А:

медичну етику;

міжвидові домовленості;

повагу до померлого та його культури;

командну дисципліну.

Саме тому конфлікт працює.

Якби Пікар був просто «поганим начальником, який заважає розслідуванню»,

історія була б значно слабшою.

Замість цього ми маємо дві правильні речі,

які входять у конфлікт.

Процедуру.

І пошук істини.

Беверлі вибирає істину.

І платить.

Потім робить ще божевільніший крок.

Сідає в шатл.

І летить прямо в зорю.

Не для красивого героїзму.

А щоб поставити найпростіший експеримент:

Рейґа мав рацію чи ні?

Метафазний щит тримається.

Вона виживає.

Винахід працює.

І в цей момент мертвий учений нарешті отримує те, чого хотів:

доказ.

Не віру.

Не співчуття.

Доказ.

А потім з’являється живий Джо’Бріл.

І детектив завершується майже типовим Star Trek-поворотом:

інопланетна фізіологія дозволила йому імітувати смерть.

Він саботував експеримент.

Убив Рейґу.

Хотів забрати технологію.

Не для науки.

Для військової переваги.

Саме тут найкраще працює іронія всієї серії.

На початку всі підозрювали ференгі.

Бо ференгі.

Очікували:

шахрайства;

нечесності;

корисливості.

А виявилося:

ференгійський учений був справжнім дослідником.

А людина, яка виглядала «об’єктивною» й незалежною,

виявилася злочинцем.

«Підозри» тому є не лише детективом.

Це маленька історія про те,

наскільки небезпечними можуть бути готові пояснення.

Рейґа — ференгі?

Напевно, перебільшив.

Експеримент провалився?

Напевно, технологія погана.

Він помер після провалу?

Напевно, самогубство.

Джо’Бріл не має життєвих показників?

Напевно, мертвий.

Кожен із цих висновків звучить логічно.

І кожен виявляється неправильним.

Саме тому потрібна Беверлі.

Не тому, що вона найкраща детективка Федерації.

А тому, що має одну дуже корисну рису:

коли пояснення надто зручне,

вона ставить ще одне запитання.

Іноді це робить її чудовою лікаркою.

Іноді —

дуже незручною підлеглою.

А в цьому випадку —

людиною, яка врятувала науковий прорив від забуття.

Рейґа не дожив до моменту,

коли всі визнали:

він мав рацію.

Але його технологія залишилася.

І, можливо, це найкраще, що науковець може отримати після смерті.

Не статую.

Не красиву промову.

А факт,

який продовжує працювати.

Метафазний щит витримав зорю.

Це і є його відповідь усім скептикам.

А для Беверлі це ще й особистий урок.

Вона була права.

Але ледве не втратила кар’єру.

Ледве не загинула.

І, мабуть, наступного разу подумає двічі,

перш ніж викрадати шатл і летіти в сонце.

Хоча…

це Беверлі Крашер.

Тому я б не став робити великі ставки.

Епізод справді побудований як історія про те, наскільки далеко Беверлі готова зайти заради істини: після смерті Рейґи вона всупереч наказу проводить розтин, через що її відсторонюють від служби, а потім самостійно випробовує метафазний щит. Фінальний поворот розкриває, що Джо’Бріл використав унікальний для такаріанців стан фізіостазу, щоб інсценувати власну смерть, дискредитувати Рейґу й заволодіти його технологією. cygnus-x1.net