Дейта все життя хоче стати більш людиною.

Навчитися розуміти жарти.

Малювати.

Грати музику.

Дружити.

Розпізнавати емоції.

Колись, можливо, навіть відчувати їх самому.

І ось одного дня він зустрічає маленького хлопчика, який дивиться на нього й думає:

це ідеально.

Ніякого страху.

Ніякого болю.

Ніяких кошмарів.

Ніякої провини.

Ніякого горя.

Я теж хочу бути андроїдом.

Уже сама ця інверсія робить «Культового героя» значно цікавішим епізодом, ніж може здатися з короткого опису.

Бо перед нами не просто історія про дитину, яка захопилася Дейтою.

Це історія про травму.

Про механізми психологічного захисту.

Про провину вижившого.

Про те, як людина може намагатися перестати бути собою, коли бути собою занадто боляче.

І водночас — це прекрасна серія про самого Дейту.

Бо вперше він бачить людину, яка заз ... Читати далі »